Катерина Аксьонова. ПЕРВЕРСІЯ.

©Катерина Аксьонова

    Катерина Аксьонова. ПЕРВЕРСІЯ.

    П”єса дипломант конкурсу “Коронація Слова 2010”


    Дійові особи:

    Слава (Квітослава) – грають жінка та чоловік.
    Наталя – жінка, секретарка, гарна.
    Директор (Євген) – середнього віку, зовнішність не має значення.
    Зоряна – співробітниця фірми.
    Ігор – співробітник фірми, близького віку зі Славою.
    Сусідка – стара жінка з іграшковим механічним песиком, що весь час дзявкає.
    Олександр – співробітник, грають чоловік та жінка.


    1

    На сцені стоїть письмовий стіл. На протилежних кутах стола стоять дві лампи. Перша з абажуром з тканини на одному куті. Друга офісна нецікава на іншому куті.
    Двері, диванчик з подушкою зверху.
    Дзеркало. Біля нього стоїть СЛАВА. Вдягнена у діловий костюм брючний. Розглядає себе.
    СЛАВА: Все гаразд, можна і на роботу.
    Завішує дзеркало, йде до столу. Вимикає лампу з абажуром. Вмикає офісну лампу. Проглядає папери.

    2

    СЛАВА сидить за столом. Входить НАТАЛЯ.
    НАТАЛЯ: Доброго ранку. Ви вже на роботі?
    СЛАВА( різко): Звичайно, що ти за мене усе зробиш?
    НАТАЛЯ: Краще Вас ніхто нічого не знає. Прийшов факс. Нове замовлення, їм потрібні знижки.
    СЛАВА: Давай сюди. Знижки, ще нічого не замовили, а вже знижки. Набридли мені. Вже зараз зрозуміло, що вчасно платити не будуть.
    НАТАЛЯ: До речі…
    СЛАВА: Що знову?
    НАТАЛЯ: Фірма «Армагедоник». Вони вже на два тижні заборгували виплату.
    СЛАВА(ледь стримуючи крик): І ти тільки зараз говориш мені про це?
    НАТАЛЯ: Я їм дзвонила. Вони сказали, що як тільки в них з»являться гроші, вони нам першим заплатять.
    СЛАВА: Геть.
    НАТАЛЯ: Що?
    СЛАВА: Геть подалі від гріха. Я не знаю що з тобою зроблю. В тебе виходить добре варити каву – займайся цим. І ніколи, повторюю ніколи не лізь в перемовини з клієнтами. Тим більше боржниками. Геть.
    НАТАЛЯ(стримуючи сльози): Каву зробити?
    СЛАВА: Зроби. І список всіх боржників з контактною інформацією за десять хвилин мені на стіл. Зрозуміло?
    НАТАЛЯ: Так.
    Наталя виходить.

    3

    Слава ходить навколо столу – лиха.
    СЛАВА: Як так можна працювати, якщо ніхто крім мене не працює.
    Входить ДИРЕКТОР.
    ДИРЕКТОР: Бачу Слава, вже працюєш. Наталка плаче над кавою. Робочий день почався.
    СЛАВА: Доброго ранку, пане Євгене. Єдине, що вона може робити вправно – це плакати.
    ДИРЕКТОР(грайливо): Тут я з тобою категорично не погоджуюсь. Але я прийшов по інше.
    СЛАВА: Слухаю.
    ДИРЕКТОР: Треба зробити на фірмі певні зміни.
    СЛАВА: Які саме?
    ДИРЕКТОР: Декого звільнити, когось нового взяти.
    СЛАВА: З ким саме проблеми?
    ДИРЕКТОР: Психологія - це не моє. Займись цим сама. У даному разі пропоную тобі широкі повноваження.
    СЛАВА: Як завжди.
    ДИРЕКТОР: Так, як завжди.
    Входить Наталя з тацею і двома горнятками.
    НАТАЛЯ: Кава.
    СЛАВА: На стіл.
    НАТАЛЯ: Список боржників.
    СЛАВА: Теж на стіл, але не поряд з кавою.
    ДИРЕКТОР: Не заважатиму. Наталя, пішли.
    СЛАВА: А кава?
    ДИРЕКТОР: Наталка ще зробить.
    Наталка з Директором виходять, Директор ніби мимоволі бере Наталю за талію.
    СЛАВА(проводжає їх поглядом): Курва завжди курва. Тепер наші боржники.

    4

    Слава ходить навколо столу.
    СЛАВА: Як вони мені набридли. Зараз будуть скаржитись, скиглити, хтось навіть буде погрожувати. Але хто це зробить крім мене.
    Бере зі столу папери і починає набирати номер.
    СЛАВА: Так, це я вас слухаю. З»єднайте мене з директором. Дівчинка, мене не цікавить жодна нарада. Я сказала, нехай візьме слухавку… Чому я так розмовляю? Тому, що це він та ваша фірма винні гроші, а не навпаки. Ти думаєш, він розумний, що вимкнув мобільний. Це йому не допоможе. (раптом переходить на чоловічий голос) І я тобі обіцяю, суд це найприємніше, що його чекатиме. ( Слава розгубилась від свого голосу). Протягом години нехай передзвонить, в нього нема іншого виходу.
    Слава кладе телефон, хапається за горло.
    СЛАВА(говорить пошепки): Захрипла, дійсно. Виконуєш усі цю роботу не шкодуючи себе.
    СЛАВА (після певної паузи знову говорить нормально): Нормально, усе нормально. Дрібнота, ці проблеми мене не злякають. Зараз вип.»ю таблетку. В мене немає часу хворіти, бажання теж. Наталя, Наталя.( Кричить знов чоловічим голосом). Наталя. (пошепки) От знову.

    5

    Не поспішаючи заходить Наталя, під час розмови поволі розправляє на собі одяг.
    НАТАЛЯ: Слава, що сталося?
    СЛАВА(тихо): Ти зовсім нічого не чуєш?
    НАТАЛЯ: Чую, навіть коли ви так тихо кажете.
    СЛАВА: От і добре, принеси мені ліки від горла.
    НАТАЛЯ: А що сталося?
    СЛАВА: Горло болить. Тебе це не стосується.
    НАТАЛЯ (здивовано): Що у вас з голосом? Він ніби чоловічий.
    СЛАВА (знову тихо): Я ж тобі кажу захрипла. Неси ліки.
    НАТАЛЯ: Які ліки?
    СЛАВА: Не знаю. Ти принесеш? Чи прагнеш, щоб я взагалі голос втратила?
    НАТАЛЯ (з цікавістю): А це можливо?
    СЛАВА: Бігом за ліками.
    НАТАЛЯ(поблажливо): Добре, добре. Вже йду. А ви поки помовчіть, побережіть себе.
    СЛАВА: Йди.
    НАТАЛЯ: До речі, там пан Ігор питався, чи можна до вас зайти.
    СЛАВА: Я зараз зайнята.
    НАТАЛЯ: Але ви ж все одно не можете розмовляти. А йому треба було щось сказати.
    СЛАВА: Ти знущаєшся? Йди за ліками. ...Добре, нехай пан Ігор за п»ять хвилин заходить.
    Наталя повільно йде зі сцени. Слава поривається її підігнати, але нічого не робить.
    СЛАВА: Собі дорожче.
    НАТАЛЯ(повертає голову): Ви щось сказали?
    СЛАВА: Ні, тобі почулось.
    Наталя йде.

    6

    Слава підходить до дзеркала, піднімає з нього завісу, роздивляється, чи все гаразд. Знову завішує дзеркало. Потім підходить до столу і з заклопотаним виглядом роздивляється папери.
    Стукіт в двері, Слава не піднімає голови, посміхається. Знову стукіт, жодної реакції.
    Входить ІГОР.
    ІГОР: Слава, Слава.
    СЛАВА( піднімає голову): Це ти?
    ІГОР: Так, я стукав, але ти не почула.
    СЛАВА: Можливо, в мене стільки роботи.
    ІГОР: Що сталося?
    СЛАВА: В нас купа боржників і я цим займаюсь.
    ІГОР: Може хтось інший це зробить.
    СЛАВА: Ти вважаєш з боржниками може хтось поговорити краще ніж я?
    ІГОР(з зітханням): Ні, ти у цьому найкраща.
    СЛАВА: Отож бо і воно. Що ти хотів?
    ІГОР: Ти про що?
    СЛАВА: Ти хотів зі мною поговорити, що сталося?
    ІГОР: Нічого, я просто хотів тебе побачити.
    СЛАВА: Побачив? Тепер мені треба працювати.
    ІГОР: Слава, не треба бути такою.
    СЛАВА: Якою?
    ІГОР: Заповзятливою.
    СЛАВА: Це погано?
    ІГОР: Ти змінилась.
    СЛАВА: Невже? Мені здається це ти дуже змінився.
    Обоє замовкли.
    ІГОР: Ти на себе не подібна.
    СЛАВА: Я завжди така сама.
    ІГОР: Я давно в тебе не був.
    СЛАВА: А я і не помітила.
    ІГОР: В тебе хтось є?
    СЛАВА: Ні.
    ІГОР: Як ти можеш так довго жити без цього.
    СЛАВА: Завдяки митниці та податковій я не відчуваю відсутності.
    ІГОР: В тебе став гумор чорний.
    СЛАВА( відверто): В мене життя теж не рожеве з золотими стрічками. (бере себе в руки) Я не про це хотіла говорити.
    ІГОР: А про що?
    СЛАВА: Два твоїх клієнти перейшли до нашого списку боржників.
    ІГОР: Я працюю над цим.
    СЛАВА: Невже!? Якби ти менше рахував коли в останнє був в моєму ліжку в тебе б не були такі показники.
    ІГОР: Як ти це пов»язуєш?
    СЛАВА: Спокійно.
    ІГОР( підходить до неї, хоче обійняти): Квітослава.
    СЛАВА(відсахується від нього): Ніколи, чуєш ніколи, не називай мене так.
    ІГОР: Але це ж твоє ім»я.
    СЛАВА: Що з того, називай мене Слава - як усі.
    ІГОР: Але ж.
    СЛАВА: Йди працюй.

    7

    Ігор збирається йти, але змінює рішення, і знову підходить до Слави.
    ІГОР: Не треба так.
    СЛАВА: А як треба?
    ІГОР: Як раніше, ти була ніжна, лагідна.
    СЛАВА: Ти хочеш сказати, що я тепер жорстока і брутальна.
    Входить Наталя.
    НАТАЛЯ: Ось ліки. Вибачте, я не вчасно.
    СЛАВА: Вчасно, давай пігулку.
    НАТАЛЯ: В аптеці сказали, що треба водою запивати.
    СЛАВА: Тоді чого стоїш? Принеси води.
    Наталя йде.
    ІГОР: Тобі погано, ти хвора?
    СЛАВА: Жорстокі та брутальні не хворіють. Йди працюй.
    ІГОР: Я ж не це мав на увазі.
    Наталя заходить зі склянкою води.
    НАТАЛЯ: Ось.
    Слава бере воду, п’є пігулку.
    НАТАЛЯ: Вам вже краще?
    СЛАВА: Ти знущаєшся? Йди працюй. Пан Ігор зараз принесе тобі звіт по своїм клієнтам боржникам.
    НАТАЛЯ: І що мені з ними робити далі.
    СЛАВА: Як завжди, виписати усі координати, ми подаємо позов до суду.
    ІГОР: Але ж вони затримали виплату на тиждень.
    СЛАВА: А ти гарантуєш, що вони до кінця робочого дня переведуть нам на рахунок ці гроші.
    ІГОР: Ні.
    СЛАВА: Наталя, готуй позов до суду. Доволі балаканини. Працюйте.
    Ігор та Наталя похапцем виходять. Слава тримається за горло.
    СЛАВА: Коли ця пігулка вже подіє.
    Затемнення.

    8

    Слава, перекладає папери з місця на місце. Дивиться на годинник.
    СЛАВА(говорить чоловічим голосом, але не помічає цього): Боже скільки то вже часу. Наталя! Наталя! Геть забула, вона ж приходила і казала щось про кінець робочого дня. Тільки я одна тут працюю. Треба додому.
    Слава вимикає офісну лампу. Важкою чоловічою ходою обходить навколо стіл і важко, поволі йде в глибину сцени по напрямку дивану. Підходить до світла як від ліхтаря, з темряви виходить стара жінка. СТАРА ЖІНКА з іграшковим песиком, що весь час дзявкає.
    СЛАВА: Добрий вечір.
    Стара жінка відсахується від неї, бере песика на руки.
    СТАРА ЖІНКА: Берта, до мене. На вулиці зараз небезпечно.
    Стара жінка зникає у темряві.
    СЛАВА: Зовсім стара збожеволіла. Сусідів не впізнає.
    Слава доходить до дивана і лягає на нього вдягнена.
    СЛАВА: Як я втомилась.
    Завіса.

    9

    Слава поволі піднімається з дивана.
    СЛАВА: Знову ранок. Як в мене голова болить. Не роздягнулась. Якби інші працювали так, як я. Горло. (Хапається за горло, прислухається до себе). Здається все сьогодні гаразд. Невже ліки, які мені принесла Наталя подіяли. Думаю, це вона випадково.
    Слава підходить до дзеркала, відкриває його. Розглядає себе.
    СЛАВА: Змучилась. (дивиться на годинник).Знову не встигну поснідати.
    Підходить до столу, вмикає офісну лампу.
    СЛАВА: Наталя, кави.

    10

    Входить Наталя з тацею і філіжанкою.
    НАТАЛЯ: Доброго ранку, як себе почуваєте?
    СЛАВА: Доброго ранку, як на диво чудово. Твої ліки подіяли.
    НАТАЛЯ: Якщо треба, в мене ще є. Ви ж зовсім не шкодуєте себе. З ранку до вечора на роботі.
    СЛАВА: А чого мені себе шкодувати, якщо інші мене не шкодують.
    НАТАЛЯ: Це не так.
    СЛАВА: Ти ще скажи, як колектив мене любить і жити без мене не може.
    НАТАЛЯ: Чому ви не вірите в щирість людських почуттів?
    СЛАВА: Вірю, саме тому скажи усім, що в нас будуть скорочення і я хочу поговорити з кожним. От тобі і будуть щирі людські почуття.
    НАТАЛЯ: Це правда?
    СЛАВА: Що саме?
    НАТАЛЯ: Про скорочення.
    СЛАВА: Так.
    НАТАЛЯ: Але ж…
    СЛАВА: А ти чого на мене так дивишся? Поки директор задоволений тобою, ти будеш на місці. І твоє становище від мене не залежить.
    НАТАЛЯ: До чого тут це.
    СЛАВА: До того, це я тут не до чого. Щось я розбазікалась з тобою.
    НАТАЛЯ: Жінкам є завжди про що потеревеніти.
    СЛАВА: І за розмовами жодної роботи не зроблено. Йди працюй, і не забудь викликати до мене працівників.
    НАТАЛЯ: Кого покликати першим?
    СЛАВА: Мені все одно, головне щоб швидше, мені ще в банк треба.
    Наталя йде.

    11

    СЛАВА(ніби сама до себе): Кого ж звільнити? Того, хто мені не до вподоби, чи директорові. Чи обрати людину, яка нам обом не подобається. Якщо я звільню ворога директора, я втрачу свого споборника. Мені це не подобається. Може, тоді варіант: один до одного. Так буде краще, коли не вийде звільнити своїх ворогів. Кажуть – маленька спільнота, маленькі інтриги. Цілком не згідна, все залежить від масштабу особистості.

    12

    Входить ОЛЕКСАНДР. Слава уважно на нього дивиться. Олександр помітно нервує.
    ОЛЕКСАНДР: Доброго дня.
    СЛАВА: Вітаю.
    ОЛЕКСАНДР: Наталя сказала…
    СЛАВА: Що саме?
    ОЛЕКСАНДР: Ви хотіли мене бачити.
    СЛАВА: Так. Сідай, що тулишся при вході як молода біля припічка.
    Олександр сідає навпроти Слави.
    ОЛЕКСАНДР: Що сталося?
    СЛАВА: Ти це мене запитуєш. А сам не здогадуєшся, чому з тобою першим розмовляю, з претендентів на звільнення.
    ОЛЕКСАНДР: Чому з першим? Наталя сказала, що це не має значення. Це просто співпало.
    СЛАВА: Та невже. ( встає, сідає на краєчок столу поряд зі стільцем Олександра). Просто співпало, саме тому вона пішла до тебе першого.
    ОЛЕКСАНДР: Я працюю дуже добре, чим ви не задоволені?
    СЛАВА: Ти собі віриш? Ти подивись на свої показники. Скільки в тебе боржників, скільки контрактів так і не були підписані.
    ОЛЕКСАНДР: В кожного може бути невдалий тиждень. Я працюю дуже багато.
    СЛАВА: Невже? А хто приходить в нас на роботу першим і йде останнім?
    ОЛЕКСАНДР: Не знаю.
    СЛАВА: Звичайно, бо це не ти. А я. І мені не подобаються твої показники. Он подивись на роботу Зоряни. Контрактик до контракту. Все гаразд, єдиний раз борг був від клієнта – затримка виплати на тиждень. А ти, ти ж повинен краще працювати. В чоловіків ніби комерційна риса сильніша. Хоча, по тобі не скажеш.
    ОЛЕКСАНДР: Зоряна, їй звичайно легше, я б теж так міг, якби…
    СЛАВА( встала зі столу, нахилилась над Олександром): Договорюй.
    ОЛЕКСАНДР: Ви про що?
    СЛАВА: Чому Зоряні легше?
    ОЛЕКСАНДР: Це я так.
    СЛАВА: Нічого не знаєш добре. Крім того, що ти погано працюєш, ти ще як чоловік не можеш відповідати за свої слова. Нам такі працівники не потрібні. ( повертається до нього спиною). Я потім повідомлю своє остаточне рішення, можеш йти на своє робоче місце.
    ОЛЕКСАНДР(підхоплюється з місця): Ти думаєш, тобі це так минеться.
    СЛАВА (різко розвертається, прямо дивиться на Олександра): А що ти мені зробиш?
    ОЛЕКСАНДР: Я не дозволю так зі мною поводитись!
    СЛАВА: Ти диви, наша ганчірка згадала про свою гідність.
    ОЛЕКСАНДР: Я не ганчірка.
    СЛАВА: Чому тоді не поводиш себе по-чоловічому?
    ОЛЕКСАНДР(важко сідає на стілець): Добре, я розповім усе, що знаю. Тільки ви повинні гарантувати, що Зоряна не дізнається, що усе я розповів.
    СЛАВА: Я тобі нічого обіцяти не буду, тим більше гарантувати. Говориш чи ні, а вказувати мені, що робити, я нікому не дозволю.
    ОЛЕКСАНДР: Добре.

    13

    СЛАВА(кричить): Наталя!
    НАТАЛЯ(за сценою): Що?
    СЛАВА: Коли пан Олександр піде, нехай до мене зайде пані Зоряна.
    НАТАЛЯ: Як скажете.
    ОЛЕКСАНДР: Навіщо це?
    СЛАВА: Невже ти думаєш, що я не перевірю твою правду.
    ОЛЕКСАНДР: І що?
    СЛАВА: Тоді чого відкладати. Я слухаю. Чи насправді немає про що говорити?
    ОЛЕКСАНДР: Є. Ви коли-небудь розмовляли з клієнтами Зоряни?
    СЛАВА(трохи замислившись): Ні, не було потреби. Але всі документи я бачила, там все гаразд.
    ОЛЕКСАНДР: А вас не дивувала стабільність контрактів?
    СЛАВА: Чому мене повинна турбувати хороша робота.
    ОЛЕКСАНДР: Ви знаєте, що чоловік Зоряни працює в комерційному банку.
    СЛАВА: Знаю, якщо треба – ми там проводимо необхідні комерційні операції. Що з того?
    ОЛЕКСАНДР: Не здогадуєтесь.
    СЛАВА: Ти хочеш сказати, що він примусово знімає з їх рахунків гроші і переводить до нас.
    ОЛЕКСАНДР: Зовсім не туди.
    СЛАВА: Я терпляча людина, але не настільки.
    ОЛЕКСАНДР: Він є співзасновником більшості фірм, з якими працює Зоряна.
    СЛАВА: Це неможливо.
    ОЛЕКСАНДР: Цілком можливо.
    СЛАВА: Докази.
    ОЛЕКСАНДР: Якщо треба, я їх знайду.
    СЛАВА: Звідки?
    ОЛЕКСАНДР: Моя дружина, вона працювала у них в банку деякий час.
    СЛАВА: Навіщо це їм.
    ОЛЕКСАНДР: Шалений прибуток, при постійного перерахунку туди сюди коштів. Якщо треба, моя дружина все це вам пояснить.
    СЛАВА: І чому твоя дружина мовчала?
    ОЛЕКСАНДР: Вона хотіла розповісти, але я її зупинив.
    СЛАВА: Злякався?
    ОЛЕКСАНДР: Ні, дочекався слушної нагоди.
    СЛАВА: Всі ці замовлення, цього не існує. (поволі) Але ж продукція закуповується. Де продукція?
    ОЛЕКСАНДР: Перепродається, але це вже інша схема.
    СЛАВА: Добре, йди працювати, мені треба подумати.
    ОЛЕКСАНДР: Так що з моїм звільненням.
    СЛАВА: Працюй, мені треба подумати що з цим робити.
    Олександр майже з посмішкою йде.

    14

    Слава ходить по сцені одна. Розмовляє чоловічим голосом, але не помічає цього.
    СЛАВА: Шмата, що з переляку розповів. Жінка хотіла розповісти. І він ще сміє називати себе чоловіком. Напевно тактовність йому завадила сказати про це раніше. Може й вроджене м»якосердя. Який зиск мені буде з цього? Якщо я його звільню, бо він мені просто огидний. Вийде, що інформація була марною. Скоріше, з його боку так все виглядатиме. Звільню Зоряну, в нас знизяться прибутки. Не буде стабільності. Сказати Зоряні, що усе знаю. Як вона відреагує – невідомо. Порадити їй закінчити з цим. Може відмовитись. Стати партнером в отриманні прибутків. Так я давно хотіла відремонтувати квартиру, краще робити це на легкі гроші. Вона може розповісти все директорові, тоді роботу втрачу я. Дилема. Добре, подивлюсь, як розмова піде.

    15

    Входить ЗОРЯНА.
    ЗОРЯНА: Доброго дня, Слава. Ти налякала всю фірму. Всі тільки й говорять про можливі звільнення.
    СЛАВА: Вітаю, я б швидше назвала це оновленням колективу.
    ЗОРЯНА: За рахунок кого?
    СЛАВА: Я зараз над цим працюю. Зоряна, я хочу поговорити з твоїми клієнтами.
    ЗОРЯНА: В мене немає жодних заборгованостей.
    СЛАВА: Знаю, але я б хотіла поспілкуватись зі всією твоєю клієнтурою.
    ЗОРЯНА: Я спробую це влаштувати.
    СЛАВА: Кави?
    ЗОРЯНА: Ні, дякую.
    СЛАВА: Але як добре, що ти так швидко виконала моє прохання.
    ЗОРЯНА (не впевнено): Ти про що?
    СЛАВА: Ти ж вже прийшла, а у твоїй особі всі твої фірми замовники.
    ЗОРЯНА: Що ти верзеш.
    СЛАВА: А дійсно - чоловіка твого немає, але ми самі поспілкуємось, чи не так.
    ЗОРЯНА: Ти збожеволіла.
    СЛАВА: Ні, просто я знаю, що всі ці твої клієнти це просто відмивання грошей.
    ЗОРЯНА: Це пусті, нісенітні звинувачення.
    СЛАВА: Обійдемось без гарячих сліз праведниці. І доказів у невинності. Мене цікавить тільки одне питання.
    ЗОРЯНА(пошепки): Яке?
    СЛАВА: Наш директор приймає у цьому активну участь?
    Тиша.
    СЛАВА: Ти чула моє запитання?
    ЗОРЯНА: Так.
    СЛАВА: Зоряночка, відповідь.
    ЗОРЯНА(рішуче випрямляється): Так.
    СЛАВА: Чудово. Давно?
    ЗОРЯНА(з відразою): Достатньо.
    СЛАВА: Він ініціатором не був, але він дізнався і вам довелось ділитись.
    ЗОРЯНА: Так. Але ти як дізналась?
    СЛАВА: Скрізь є заздрісники і невдоволені цим життям.
    ЗОРЯНА: Значить так, коли тебе ще брати у бізнес, то не буде чого ділити.
    СЛАВА: Так ви ще й бідуєте.
    ЗОРЯНА: З того часу, як була у тебе вдома, ти ремонт робила?
    СЛАВА: Ні. Воно мені треба…
    ЗОРЯНА: Дійсно, ремонт ми тобі оплатимо, за нервову ситуацію на роботі.
    СЛАВА: Швидка, ділова.
    ЗОРЯНА: Так і мусить бути.
    СЛАВА: Це ідея чоловіка?
    ЗОРЯНА: Ти знущаєшся? Він п»ять років просидів на касі у банку, поки я цим не зайнялась.
    СЛАВА: А зараз він?
    ЗОРЯНА: Заступник заступника директора.
    СЛАВА: Молодець.
    ЗОРЯНА: Я цього домоглась.
    СЛАВА: Так і я кажу – ти молодець.
    ЗОРЯНА: Дякую. Якщо тебе, як керівника мучитимуть сумління, питай одразу в мене. Я сама за себе відповім.
    СЛАВА: Спробую не забути.
    ЗОРЯНА: От і добре. Когось ще покликати?
    СЛАВА: Ні, я зараз їду в банк.
    Зоряна виходить.

    16

    Слава одна.
    СЛАВА: Вона вирішить усі проблеми. А чоловік заплете доньці косичку і піде з коліжанками теревеніти. Як вона легко взяла ситуацію на себе. Не просила, а вимагала. А ремонт, його колись же треба робити. То нехай буде так, як склалося. Чи потрібен нам тепер Олександр? Певно що ні. І директор теж не буде проти позбутись цього плаксія, що забагато знає. Півдня пройшло, а я вже визначилась з першою кандидатурою на звільнення. Чудово, тепер в банк. А потім вже додому. Навіщо сюди повертатись і так це займе безліч часу. Там якраз буде зустріч з боржником. ( З усмішкою) Я доведу, хто головний. Він ще в мене буде просити пробачення. Мерзотник, надумав мені погрожувати.
    Слава вимикає офісну лампу.

    17

    Слава поволі йде в глибину сцени по напрямку дивану. Підходить до світла від ліхтаря, з темряви виходить стара жінка. Стара Жінка з іграшковим песиком, що весь час дзявкає.
    СЛАВА: Добрий вечір.
    СТАРА ЖІНКА: До кого ти весь час ходиш, ввічливий чоловіче.
    СЛАВА: Чоловіче? Це я Слава.
    СТАРА ЖІНКА (схвально): До Слави. Вона гарна жінка. Пішли Берта, тобі нема чого боятись.
    СЛАВА(чоловічим голосом): Зовсім стару маразм змінив. Мене переплутала з чоловіком. Напевно, я дуже втомилась.
    Слава підходить до дзеркала. Знімає з нього завісу. Роздивляється на себе.
    СЛАВА: Це неможливо, хто це.
    Повертається навкруги, це чоловік.
    СЛАВА: Я чоловік, це неможливо. Це від ліків. Я себе не впізнаю. Я не чоловік.
    Слава падає як підкошена.
    Завіса.

    18

    Слава на підлозі поволі починає рухатись.
    СЛАВА: Боже, що сталося, я впала. Голова, як болить.
    Піднімає голову, дивиться на дзеркало.
    СЛАВА: Що сталося? Зараз, я згадаю.
    Сідає на підлозі, береться руками за голову.
    СЛАВА: Вчора чи сьогодні (дивиться на годинник). Точно, вчора, був важкий день. Олександр, Зоряна, велика сварка в банку. Це я усе добре пам»ятаю. Що далі? Я пішла додому. Далі? Сусідка. Точно вона мені щось сказала. (пауза) Вона мене назвала чоловіком. Божевільна. Я образилась і прийшла додому. Чому я на підлозі?
    Слава крутить головою навколо себе, обмацує підлогу, ніби шукає що їй завадило.
    СЛАВА: Дзеркало. Точно, я там щось побачила. (з жахом) Ні.
    Обмацує себе, встає на ноги з острахом, не розплющуючи очей стає перед дзеркалом. Відкриває очі.
    СЛАВА(полегшено зітхає): Примарилось. Напевно, наснилось. Але я ж впала на підлогу. Це просто від втоми, зі мною все гаразд. Інакше й бути не може.
    Слава вмикає лампу з абажуром.
    СЛАВА: А може мені взагалі не йти на роботу. (розстібає ґудзики на піджаку). Скажу, що в мене температура. Я ж можу захворіти. Я ж людина. Втомилась, застудилась.
    Бере телефон, набирає номер.
    СЛАВА: Наталя, так це я. Так це мій голос, мені стало гірше. Так, на роботу сьогодні не прийду. Ні, не треба приходити. Так, я вже лікаря викликала, чекаю. Так, усі папери завтра. Думаю, завтра буде легше. Так, ходить застуда. Я зателефоную.
    Кладе телефон на місце.
    СЛАВА: Все тут вирішено. Це було ввечері. Значить, світло було поганим. Сьогодні цілий день буде горіти світло.
    Сцена яскраво освітлюється.
    СЛАВА: Так краще, цього більше не повториться. Ніколи цього більше не буде. Сьогодні ще приберу в хаті. Помрію про ремонт, все буде добре. Цього більше не буде.
    З острахом підходить до дзеркала, заспокоївшись, крутиться навколо нього.
    СЛАВА: Я жінка. Жінка. Жінка.

    19

    Слава порпається за диваном. Витягає якісь квіти.
    СЛАВА: А це що за жах. Брудні, пожухлі. Звідки вони в мене взагалі?
    Струшує квіти. Вони розпадаються.
    СЛАВА: Згадала, це Ігор мені приніс. Коли це було, а я в вазу не поставила. Дійсно, через такі дрібниці мені і здається що завгодно. Завтра обов»язково куплю свіжі квіти і поставлю у воду. Я буду дуже жіночна.
    Сідає на диван.
    СЛАВА: Тільки в мене жодної нової сукні. В банк в ній не підеш і на роботі не так сприйматимуть. Розберусь і з цим. Може подзвонити Ігореві, нехай прийде.
    Іде до телефону.
    СЛАВА: Стоп, ні. Він знає, що я захворіла, мене немає на роботі. І навіть не поцікавився, не подзвонив, що зі мною. А казав, що сумує. А я, дурепа, вірила. Зараз, напевно, залицяється до Наталі. А я тут одна, нікому не потрібна.
    Підходить до дзеркала.
    СЛАВА: Красива та засмучена, але жінка. Щоб ви там не казали вночі. Боже, як я знудилась вдома. Завтра треба обов»язково йти на роботу. Тут так сумно.

    20

    Слава вмикає офісну лампу.
    СЛАВА: Як добре на роботі, вчора ввечері нічого не сталося, я весь час дивилась у дзеркало. Це від перевтоми. З кожним може трапитись. Наталя!
    Входить Наталя з паперами.
    НАТАЛЯ: Вам вже краще?
    СЛАВА: Так, дякую. Не люблю хворіти.
    НАТАЛЯ: Що сказав лікар?
    СЛАВА: Застуда з перевтомою. Але зараз мені набагато краще. Що у нас сьогодні.
    НАТАЛЯ: Вчора Олександр жахливо посварився з директором.
    СЛАВА: Що?
    НАТАЛЯ: Він вимагав більшої зарплати і поваги, як до працівника.
    СЛАВА: Він що вибив гроші з боржників?
    НАТАЛЯ: Звичайно ні.
    СЛАВА: І що зробив наш поважний директор?
    НАТАЛЯ: Звільнив його до бісової матері.
    СЛАВА: Що ти говориш?
    НАТАЛЯ: В цьому випадку я цитувала.
    СЛАВА: Що було потім?
    НАТАЛЯ: Олександр притягнув в кабінет до директора Зоряну і вони сварились втрьох.
    СЛАВА: Цікаво в вас без мене. Чим закінчилось?
    НАТАЛЯ(з сумом): Директор залишив Олександра. Зоряна все владнала.
    СЛАВА: До чого тут вона?
    НАТАЛЯ: Не знаю. Може ви щось знаєте?
    СЛАВА: Звідки? Як директор все це пояснив?
    НАТАЛЯ: Сказав, що Олександр повів себе по чоловічому і відповів за свої слова.
    СЛАВА: Тоді все, як і було.
    НАТАЛЯ: Загалом так.
    СЛАВА: От і добре. Працюємо як завжди.
    НАТАЛЯ: Пан Ігор…
    СЛАВА(роздратовано): Що пан Ігор?
    НАТАЛЯ: Він хоче поговорити з вами.
    СЛАВА: Добре, за десять хвилин.
    НАТАЛЯ: Як скажете.
    Наталя виходить.

    21

    Слава одна.
    СЛАВА: Домовились без мене, тепер головне, щоб серед цих дружніх стосунків я не виявилась зайвою. Ремонт мені не світить, це зрозуміло. Нічого, роботу я знайду. Я чудовий організатор і мені давно вже пропонували інші місця. Ти диви, знайшли спільну мову. Хоча шантажист та аферист по суті повинні знайти спільну мову.

    22

    Входить Ігор.
    ІГОР: Вітаю, як ти себе почуваєш?
    СЛАВА: Доброго дня, пане Ігорю. Дякую, мені вже набагато краще.
    ІГОР: Що сталося?
    СЛАВА: Нічого, все гаразд. Звідки такі питання?
    ІГОР: Я щось зробив не так?
    СЛАВА: Ні, чому. Як можна зробити не так, коли нічого не робиться.
    ІГОР: Я тебе не розумію.
    СЛАВА: Ти навіть не похвилювався вчора, що зі мною. А сьогодні зображаєш турботу. Мені на показ нічого не треба.
    ІГОР: Я хвилювався за тебе вчора.
    СЛАВА: Я цього не помітила.
    ІГОР: Я підходив до Наталі. Я дуже здивувався, що тебе не було. Я спитав в неї де ти, а вона сказала, що ти трохи захворіла.
    СЛАВА: І що далі?
    ІГОР: Нічого.
    СЛАВА: Отож бо і воно.
    ІГОР: Я спитав Наталю, може тобі щось треба, вона сказала в тебе все є. І ти просила не турбуватись.
    СЛАВА: Як в тебе все легко, все спитав, про все дізнався. Я сказала, щоб Наталя не приходила. Про тебе мови не було.
    ІГОР: Я знаю.
    СЛАВА: Чому ж тоді ти сам не прийшов, я вже не кажу про те, щоб подзвонити.
    ІГОР: Я не подумав.
    СЛАВА: А знаєш чому?
    ІГОР: Ні.
    СЛАВА: Тому що тобі насправді – байдуже.
    ІГОР: Це не правда.
    СЛАВА: Правда, йди працюй. Я зараз не хочу тебе бачити.
    ІГОР: Не відштовхуй мене.
    СЛАВА: Я тільки констатую факти. Йди, я дуже прошу.
    ІГОР: Добре. Але не роби висновків.
    Ігор йде.

    23

    СЛАВА: Я роблю висновки. Якщо ти бовдур, я чим винна. Наталя!
    Входить Наталя.
    НАТАЛЯ: Слухаю.
    СЛАВА: Наталя, я сьогодні ввечері йду на день народження.
    НАТАЛЯ: Купити подарунок?
    СЛАВА: Ні, замовити квіти. Гарний, великий букет.
    НАТАЛЯ: Дорогий.
    СЛАВА: Так.
    НАТАЛЯ: Який?
    СЛАВА: Як для себе.
    НАТАЛЯ: Зрозуміло, за годину все буде.
    СЛАВА: Дякую.
    Наталя виходить.
    СЛАВА: Я сама собі зроблю свято. Від інших не дочекаєшся.

    24

    Наталя заходить з двома величезними букетами.
    НАТАЛЯ: А ось і я.
    СЛАВА: Клади на стіл.
    НАТАЛЯ: Гарні?
    СЛАВА: Так. А навіщо ж два.
    НАТАЛЯ: Я замовила один, а інший вам прислав ваш таємничий шанувальник. Це чудово.
    СЛАВА: Це жахливо.
    НАТАЛЯ: Але ж чому?
    СЛАВА: Якби цей таємний шанувальник був трохи розумнішим, то прислав би квіти раніше і мені б не довелось витрачати шалені гроші на букет.
    НАТАЛЯ: Ваша правда. Але гарно.
    СЛАВА: Так, дякую. Можеш йти.
    НАТАЛЯ(хоче щось сказати, але не наважується): Тут ще дещо.
    СЛАВА: Треті й букет за дверима.
    НАТАЛЯ: Не зовсім.
    СЛАВА: Почала, говори.
    НАТАЛЯ: Нам дзвонили з фірми «Армагедоніс».
    СЛАВА: Так, у мене зустріч з їх директором за годину.
    НАТАЛЯ: Він не прийде.
    СЛАВА: Як не прийде, я розмовляла з ним о третій. Нагадала, що в його інтересах прийти. Які знову вигадки.
    НАТАЛЯ: Він не прийде, він в лікарні, з серцевим нападом. Лікарі сказали, що прогнози не втішні.
    СЛАВА: Дякую, дякую, що сказала. Тримай мене в курсі. Бери ось букет – пішли з вибаченням від мене в лікарню і з побажаннями швидкого одужання. Ти сама знаєш, що треба писати. Я сьогодні піду додому раніше. Втомилась, погано мені.
    НАТАЛЯ: А вам же ще на день народження.
    СЛАВА: Так, все невчасно.
    Наталя бере букет і йде.
    Слава бере квіти і вимикає офісну лампу.
    Затемнення.

    25

    Вмикається лампа з абажуром це вже чоловік з квітами. Кладе квіти на стіл. Підходить до дзеркала, відсахується, але потім вдивляється в нове обличчя.
    СЛАВА: Не допомогло. Живих квітів тут недостатньо.
    Завіса.

    26

    Слава сидить на дивані. Це жінка, вона сидить дуже незручно. Поволі прокидається.
    СЛАВА: Ось вже і ранок. (Обмацує себе, підходить до дзеркала). Знов жінка. Невже, я все таки знов проґавила це. І кава не допомогла. Коли б я знала годину чи хвилину. Чи може це тоді, коли я втомлена стуляю очі. Що далі, що мені робити. На роботі, напевно, зовсім не помічають змін. Чи помічають і мовчать? Може я щось роблю, десь проходжу. Напевно, я божеволію. (помовчавши) Божевілля не божевілля, може в мене роздвоєння особистості? Не думаю, я чітко себе відчуваю всередині, в свідомості так само. В мене з тілом проблема. В мене змінюється зовнішня стать. Якесь статеве збочення. Перверсія. На цьому досить. Тепер мені і далі треба жити. А з цим я раду дам. Я жінка та останнім часом трохи чоловік. Виходить, я сильніша. Мої вороги отримають від двох.
    Слава вмикає на столі офісну лампу.

    27

    Входить Зоряна.
    ЗОРЯНА: Добрий день, погано виглядаєш.
    СЛАВА: Дякую. Що сталось?
    ЗОРЯНА: Нічого, не треба так вороже.
    СЛАВА: Я нормально.
    ЗОРЯНА: Добре, не має значення. В мене завтра день народження.
    СЛАВА: Вітаю.
    ЗОРЯНА: Наперед не вітають, але дякую. Завтра мене не буде, тож я святкую сьогодні.
    СЛАВА: Добре, а подарунок.
    ЗОРЯНА: Я Наталку попередила. Вона вже все виправила.
    СЛАВА: Святкування сьогодні?
    ЗОРЯНА: Так, після роботи.
    СЛАВА: А я…
    ЗОРЯНА: Не приймаю відмовок і не ображайся, я розумію, що ти на мене сердишся.
    СЛАВА: Я, чого?
    ЗОРЯНА: Через ремонт. Так, цей квартал буде не такий вдалий, як хотілося б. Але, можливо, для початку тобі вистачить телевізора.
    СЛАВА: Телевізор. До чого він тут?
    ЗОРЯНА: Так, від нашої фірми. Від мене з директором. За вміння співпрацювати.
    СЛАВА: Наперед красно дякую. Але я дійсно не можу лишитись після роботи.
    ЗОРЯНА: Але Ігор теж тут буде.
    СЛАВА: І що з того?
    ЗОРЯНА: Так, це не Ігор. Як його звати, де познайомились? Розповідай.
    СЛАВА: В мене безліч справ.
    ЗОРЯНА: Ніяких відмовок, пішли до мене. Зараз буде кавуся. Пішли.
    Слава з Зоряною виходять.

    28

    За сценою чутно шум веселого святкування. Входить нетвердою ходою Слава. Вона твереза, але дуже втомлена.
    СЛАВА: Сил моїх більше не має. Котра година. Годинник загубила. А якщо зараз це почнеться. Я взагалі не знаю як це відбувається. Я ж зміни не відчуваю. Їм весело. А мені, мені моторошно. А що буде далі. Будьте більш жіночними, а як жіночністю можна домогтися успіху. Наталка сама жіночність. Варить каву, помічник зам директора. А як була секретаркою, так нею і залишилась. Я всього домоглась сама. І зараз – тепер я так страждаю. За що? Може мені якусь тваринку підібрати. Та на біса вона мені вдома. Добре, я залишаюсь. Що буде, то буде. Хоча, може сьогодні минеться.
    Слава сідає на стілець, спиною до глядачів.
    Затемнення.

    29

    Заходить Ігор, він напідпитку, рішучий та меланхолійний. Розмовляє зі Славою, не звертаючи уваги, що вона спиною. Спиною сидить чоловік.
    ІГОР: Сховалась від усіх, а я тебе знайшов. Люба.
    СЛАВА(чоловічим голосом): Йди геть.
    ІГОР: Не піду. Ти завжди мене виганяєш, але я залишусь. Бо я вважаю, що мушу.
    СЛАВА: Йди.
    ІГОР: Я ж не прошу тебе розмовляти зі мною. Тільки вислухай.
    СЛАВА: Заради Бога.
    ІГОР: Ти мене уникаєш. Я все розумію. Я тобі набрид. А мені здавалося, що в нас все гаразд. І є якесь майбуття. Але я тебе не влаштовую. Тобі потрібні великі гроші, становище. Я розумію, я теж не святий. В мене з Наталкою було. Але чи це зараз важливо. Я говорю про нас. (тяжко позіхає) Я все знаю, я говорив з Зоряною. В тебе є інший. Але мені це не заважає, якщо тебе влаштовує.
    СЛАВА: Замовкни.
    ІГОР: Я навіть бачив його здаля. З квітами, в той день коли я теж подарував тобі квіти. Ти не думай, я ні на що не розраховував, просто гуляв під вікнами. А потім йде він. І в тебе світло загорілось. Він мені когось нагадує.
    Слава встає зі стільця. Це чоловік. Ігор лякається.
    ІГОР: Це ти, ти! Що ти тут робиш? Ти Славу чекаєш. Як ти? Я зараз покличу охорону.
    СЛАВА: Замовкни.
    ІГОР: Охорона.
    Слава бере зі столу папку і дає Ігореві по голові. Він падає.
    Слава нахиляється.
    СЛАВА: Дихає. Вибач, але в мене не було вибору. Ти ніколи мене не слухаєш. Я ж одразу сказала – йди геть.
    Слава виходить.

    30

    Ігор встає тримається за голову.
    ІГОР: Що сталося?( згадує) Чоловік, той чоловік.
    Ігор підходить до стільця, розгортає його там пусто.
    ІГОР: Це було, чи примарилось. А Слава? Напевно, вона пішла додому. Тоді я з ким розмовляв. Треба буде з нею про це поговорити. Ні, краще не треба. В нас і зараз стосунки – гірше не буває. Вона ще вирішить, що я п»яниця, коли мені таке верзеться.
    Ігор йде.
    ІГОР(невпевнено): Але когось він мені нагадує.
    Ігор виходить.

    31

    Слава виходить, назустріч їй йде Сусідка з собачкою.
    СУСІДКА: Доброго вечора.
    СЛАВА: Доброго.
    СУСІДКА: Який приємний чоловік, як Славуні нарешті пощастило. Вихований, не те, що попередній. Вона гарна жінка. Це я вам кажу, вона заслуговує гідного щастя.
    СЛАВА: Ні!
    СУСІДКА(перелякано): Шановний, що сталося. Берта лякається.
    СЛАВА: Все нормально. Просто згадала… Згадав, що Слава мене чекає в кафе, а я додому прийшов.
    СУСІДКА: Молодь. (йде геть).

    32

    Слава тягне барний стілець.
    СЛАВА: Напитися, напитися до зелених чортів і може ніколи не прокинутись. Це те, що треба, це вихід. Топитися не хочу, а напитися хочу.
    Ставить стілець, сідає.
    З іншого боку сцени тягне другий барний стілець жінка, вдягнена в чоловічий костюм та краватку. Ставить свій стілець поряд з Славою. В руці пляшка.
    ОЛЕКСАНДР: Ви не допоможете?
    СЛАВА: Так.
    Слава відкорковує пляшку.
    ОЛЕКСАНДР: Дякую. Як вас звати?
    СЛАВА: Слава. А тебе?
    ОЛЕКСАНДР: Олександр.
    СЛАВА: Як?
    ОЛЕКСАНДР: Саша. Саша.
    СЛАВА: Тоді за знайомство, Саша.
    ОЛЕКСАНДР: Так.
    СЛАВА: Чого така сумна?
    ОЛЕКСАНДР: На роботі все погано, мене ніхто не поважає, ставляться як до жінки.
    СЛАВА: Вибач, а як до тебе ставитись, ти на себе подивись.
    ОЛЕКСАНДР: А, це, я знаю. Я маю на увазі, що мене не поважають як працівника.
    СЛАВА: Може, є за що.
    ОЛЕКСАНДР: Я можу і пити.
    СЛАВА: Не ображайся. Це я так, просто. В мене враження, що знаю тебе вже давно.
    ОЛЕКСАНДР: В мене теж.
    СЛАВА: Так що на роботі?
    ОЛЕКСАНДР: Все погано, та ще й жінка не поважає.
    СЛАВА: Жінка начальник не поважає?
    ОЛЕКСАНДР(знітившись): Так, я про це і кажу.
    СЛАВА: До речі, яка година, бо годинник десь посіявся.
    Олександр показує годинник.
    СЛАВА: Дякую, гарний годинник.
    ОЛЕКСАНДР: Так, лімітована серія. У місті він один такий.
    СЛАВА: Супер. Коханець подарував.
    ОЛЕКСАНДР: Не зовсім.
    СЛАВА: Чоловік?
    ОЛЕКСАНДР(тихо): Майже.
    СЛАВА: Зрозуміло. Давно тут буваєш?
    ОЛЕКСАНДР: Відтоді, як це почалось – кожного дня.
    СЛАВА: Що почалось?
    ОЛЕКСАНДР(поспіхом): Проблеми на роботі.
    СЛАВА: А як вдома ставляться до цього?
    ОЛЕКСАНДР: А в тебе?
    СЛАВА: Вдома крім мене нікого немає.
    ОЛЕКСАНДР: Добре, в мене теж саме.
    СЛАВА: Одна?
    ОЛЕКСАНДР: Ні, дома мене теж не помічають і не звертають на мене увагу.
    СЛАВА: Вип»ємо ще?
    ОЛЕКСАНДР: Залюбки.
    СЛАВА: Добре, що тебе зустріла, здається в нас багато спільного.
    ОЛЕКСАНДР: Дійсно, я в цьому майже впевнений.
    Завіса.

    33

    Слава ходить навколо столу, щось говорить по телефону. Заходить Ігор, вона йому показує почекати, сама продовжує розмовляти.
    СЛАВА: Так, ми вам пішли на поступки. Я усе розумію. Так людина зараз вдома. Слава Богу, що з ним усе гаразд. Я ж не прошу у вас усі гроші разом. Так я вам пропоную надіслати офіційне підтвердження, що ви не відмовляєтесь сплачувати нам гроші. Так, от і домовились. Чекаю папір до вечора.
    ІГОР: Тяжко.
    СЛАВА: Не легко. Це тобі не Зоряна.
    ІГОР: До чого тут Зоряна.
    СЛАВА: Ні до чого, просто в неї таких проблем з клієнтами не має. Ти щось хотів.
    ІГОР: Так, тут дещо сталось.
    СЛАВА: Коли, що?
    ІГОР: Та декілька днів тому, на дні народження Зоряни.
    СЛАВА( ніби нічого не сталося): А що було? Я пішла раніше.
    ІГОР: Так, я знаю. Я тоді напився.
    СЛАВА: І ти мені про це хочеш розповісти.
    ІГОР: Не зовсім, мені таке примарилось.
    СЛАВА: Я не думаю, що мені буде цікаво слухати про твої марива.
    ІГОР: Хто цей чоловік, який до тебе ходить?
    СЛАВА: Який чоловік? Ти ж казав, що напився декілька днів тому, а не сьогодні.
    ІГОР: Я бачив його біля твого дому і здається в тебе в кабінеті.
    СЛАВА: Ти в чомусь взагалі впевнений.
    ІГОР: Не дуже.
    СЛАВА: Спочатку наведи у себе в голові лад, а потім мені вже голову забивай.
    ІГОР: Хто цей чоловік?
    СЛАВА: Ніякого чоловіка немає. Є тільки я.
    ІГОР: Я тобі не вірю. Так не можна.
    Ігор йде.
    СЛАВА: Якщо я скажу правду, ти мені теж не повіриш, що з того.
    Закриває обличчя руками.

    34

    СЛАВА: Він вірить тільки тому, що бачить. Він не вірить тому, що чує. Я не впевнена, дуже невпевнена чи варто йому розповідати все це. Так. Як я взагалі можу розповісти про те, чого не розумію. Спробую спочатку сама сформулювати.
    Я втомилась, я дуже втомилась. Я так прагнула чогось, я не хотіла бути як усі. Як усі жінки, я думала спробувати жити не тільки заради родини. Я мала амбіції, та і зараз їх маю. Я не хочу тільки куховарити та доглядати за дітьми. Я хотіла бути незалежною. Не знала що для цього треба бути самотньою. Я працювала, працювала, я домагалась, я все розуміла, я йшла на крок попереду. От і зараз – директор звичайно власник, навіть Зоряна так вважає. Вона не знає, скільки в мене грошей на рахунку. Навіть, якщо вона дає гроші директору, це все одно не порівняти з моїми прибутками.
    Я думала краще залишитись жінкою, так ніби – трохи позаду. Нікому не демонструючи свої успіхи. Так не вийшло, мене ображали, я плакала, а потім ставала сильнішою. Щоразу ставала сильнішою, поки не навчилась завдавати удар у відповідь. Тепер я роблю це бездоганно. Я стала сильнішою і вже від моїх образ люди плачуть. Я хотіла захистити себе, я грала за їхніми правилами. А що отримала? Про мене кажуть – ти не бачиш нічого доброго в людях. Мене бояться, але я отримую жаданий результат.
    І що з того, що я усе зробила. Я кинула думку про родину, я сама можу жити ні від кого не залежачи. ( пауза) Ні на кого не розраховуючи. Я стала сильною, я стала успішною і тепер я перетворююсь на чоловіка.(пауза)
    Я сказала це вголос. Я перетворююсь на чоловіка. Щодня, щогодини. І мені це починає подобатись. Це жахливо. Я почуваюся спокійніше ввечері, коли йду до дому. На мене не дивляться масним оком чоловіки. Інших жінок я просто не помічаю. Мені так легше, я знов захищена, я сильна. Я невимовно самотня. І ніхто мені не допоможе.
    Я нічого не скажу Ігорю, я нічого не скажу нікому. Ніхто нічого не помітить. Якщо до цього часу не помітили.
    Я все витримаю, я сильна. Я дуже сильна і дуже… дуже… самотня… Ні, я дуже успішна. Я рівна зі світом чоловіків, бо тепер я теж стала чоловіком.

    35

    Входить Наталя.
    НАТАЛЯ: Слава, ви мене кликали?
    СЛАВА: Ні.
    НАТАЛЯ: Мені здалось, ви з кимсь розмовляли.
    СЛАВА: Ти щось чула?
    НАТАЛЯ: Ні.
    СЛАВА: Я шукаю переконливі аргументи для клієнтів.
    НАТАЛЯ: Ви виглядаєте дуже втомлено.
    СЛАВА: Робота кого завгодно змучить.
    НАТАЛЯ: Це ви праві, я інколи так втомлююсь, що здається працюю як чоловік.
    СЛАВА: Що ти сказала?
    НАТАЛЯ: Та нічого, це я звичайно перебільшую. Мені навіть моторошно стає від думки, якби я стала чоловіком. Жах. Ви згідні?
    СЛАВА: Так, звичайно. Це навіть уявити неможливо.
    НАТАЛЯ: Так добре бути жіночною. Уся ця косметика, магазини, сукні.
    СЛАВА: А амбіції, а успіх?
    НАТАЛЯ: Які до біса амбіції. Вибачте. Успіх? Я думала директор заради мене розлучиться - де там.
    СЛАВА: До чого тут це?
    НАТАЛЯ: Я про успіх. У цій фірмі найбільше чоловіків з усіх тих, де я працювала. І що?
    СЛАВА: Що?
    НАТАЛЯ: Де результат?
    СЛАВА: Який?
    НАТАЛЯ: Де мій успіх, де мої жіночі амбіції – де весілля.
    СЛАВА: Ти про це.
    НАТАЛЯ: А про що ще може йти мова?
    СЛАВА: Зрозуміло. І з Ігорем в тебе теж нічого не вийшло.
    НАТАЛЯ(з подивом): Ви вже знаєте?
    СЛАВА: Так, але не бійся, за це ні репресій ні звільнень не буде. Те, що в нас усе погано знають усі, і не ти в цьому винна.
    НАТАЛЯ: Боже, яка ви мудра жінка. До речі, чого я прийшла?
    СЛАВА: Щось знову сталося.
    НАТАЛЯ: Директор знову хоче звільнити Олександра.
    СЛАВА: Чому?
    НАТАЛЯ: Він подумав, такий працівник не потрібен.
    СЛАВА: Знову буде істерика.
    НАТАЛЯ: Думаю, що так. Тому директор вирішив, щоб цей конфлікт ви вирішили самі.
    СЛАВА: Звідки такі ідеї.
    НАТАЛЯ: Ви більш мужньо сприймаєте істерики підлеглих. І з вас не легко вибити співчуття.
    СЛАВА: Я що машина?
    НАТАЛЯ: Ні, ні. Просто професіонал на своєму місці.
    Наталя йде.

    36

    СЛАВА: Вони довіряють мені чоловічу роботу. Може вже помітили зміни і просто користаються з цього. Ні, напевно що ні. Могли хоча б перелякатись. А все так спокійно, як щодня. (з жахом) Це так я себе поводжу щодня, вони звикли, я звикла, може і раніше я змінювалась, тільки тепер це помітила. Але чому саме зараз. Чому, чому? Може тому (повільно) тому, що не має вороття назад. (з серцем) Не вірю, не може бути. Може ця перверсія тільки від втоми. (пауза) А може ні.

    37

    Входить Олександр, він злий та засмучений.
    ОЛЕКСАНДР: Ви хотіли мене бачити?
    СЛАВА: В жодному разі.
    Олександр розгубився.
    СЛАВА: Не треба так лякатись. Це наш директор чи Наталя запропонували зайти до мене.
    ОЛЕКСАНДР: Загалом так. Але ж ми з вами домовлялись.
    СЛАВА: Про що?
    ОЛЕКСАНДР: Ви мене не звільните, якщо я вам усе розповім.
    СЛАВА: Дійсно, було таке. Але ти не повірив у мою обіцянку і пішов шантажувати директора.
    ОЛЕКСАНДР: Що за думки?
    СЛАВА: Це правда. Зоряна тебе заспокоїла, але потім вони, напевно, щось знову обговорювали з директором. І тепер, не роздумуючи довго можна здогадатись – результат не на твою користь.
    ОЛЕКСАНДР: Ви про що?
    СЛАВА: Тебе таки звільнять.
    ОЛЕКСАНДР: Не може бути.
    СЛАВА: Може. І напевно так буде, якщо директор не змінить знову свою думку. Як на мене, швидше б усе це скінчилось, а то витрачається стільки часу на зайве.
    ОЛЕКСАНДР: Як ви можете так казати? В вас немає нічого людського.
    СЛАВА: Дуже добре. Хоч ти, сама людяність, шантажуєш людей і псуєш мені нерви. До речі, котра то вже година, а то я свій годинник загубила.
    Олександр автоматично показує годинник. Слава уважно дивиться, а потім відсахується.
    ОЛЕКСАНДР: Щось сталося?
    СЛАВА: Годинник!
    ОЛЕКСАНДР: Так він унікальний, мені дружина подарувала. Подобається?
    СЛАВА: Я його вже десь бачила.
    ОЛЕКСАНДР: Це неможливо. Мені його дружина тільки но подарувала. Я його одягав тільки два рази.
    СЛАВА: Куди одягав?
    ОЛЕКСАНДР: Сьогодні на роботу.
    СЛАВА: А другий раз?
    ОЛЕКСАНДР(знітившись): Ми з хлопцями в барі сиділи. Днями, коли дружина його подарувала.
    Слава з жахом дивиться на Олександра. Він нічого не розуміє, теж починає нервувати.
    ОЛЕКСАНДР: Так що сталося?
    СЛАВА: Нічого, просто мені важко звільняти людей, з якими стільки працювала. Директор мене переоцінив, я сентиментальна.
    ОЛЕКСАНДР: Ну тоді змініть думку і залиште мене.
    СЛАВА: Не я усе вирішую. І тобі нема чого хвилюватись. Якщо дружина робить такі подарунки, вона і роботу знайде. Прощавай.
    ОЛЕКСАНДР: Ви впевнені?
    СЛАВА: Рішення остаточне. Прошу мене більше не затримувати. Хай щастить.
    ОЛЕКСАНДР: Ви робите помилку. Прощавайте.
    Олександр йде.
    СЛАВА: Невже зараз помилка має якесь значення.

    38

    СЛАВА: Це вона, він – Саша. Олександр. Годинник такий самий. Того вечора в барі був він чи вона. Він веде себе як жінка і ввечері … ввечері стає жінкою. Значить, це відбувається не тільки зі мною. Навіщо я його вигнала? А що мені було робити? Поскаржитись, що зі мною відбувається те саме? Але якщо він не вона? Тоді дуже добре, що змовчала. Він же міг переповісти це усім – усі б реготали та знущались. Та все ж таки, він це вона. Я не можу помилятись, справа не в годиннику. Ці жести, слова, те, як він знітився. Він злякався, що його викрили. Він просто злякався. Значить, це відбувається не тільки зі мною. Але що впливає на ці зміни і коли саме починаються ці жахливі перетворення.
    Виходить це може статися з кожним чи вже сталося? Я просто це помітила. А інші, вони живуть не помічаючи, не хвилюючись зі змін.
    Стоп. Що я верзу. Справа не в цікавості. Це просто неминуче. Олександр стає жінкою бо поводиться як жінка. Я стаю чоловіком, бо саме так себе поводжу. Але я завжди була така.
    Я нічого не хочу змінювати, я ніколи не мала стільки, скільки маю зараз. Я можу з цього скористатись, а не мучитись від зміни. Це кінець, чи це початок? Живуть так інші, витримаю й я. Я залишаю все як є. Я залишаюсь.
    Раптове затемнення.

    39

    Слава стоїть біля дзеркала, поправляє краватку. Вдягнена в чоловічий костюм. На ногах чоловічі чоботи. Знаходиться перед завісою.
    СЛАВА: Сьогодні я зміню місце роботи. Я стану керівником. Буду жити, як хочу. Я прийняла правила гри, мене чекає успіх. Тепер я виглядаю бездоганно. Перетворення не захопить мене в недоречному вигляді. Я вже приготувався. Тепер ви чекайте, я йду. Вперед, немає заради чого звертати назад.

    40

    Завіса відкривається. Сцена яскраво освітлена. По сцені ходять, бігають, щось жваво обговорюють чоловіки в жіночих сукнях, жінки вдягнені недбало, підкреслено по чоловічому.
    СЛАВА: Ось і я. Тепер як всі. І всі такі як я.( бере завісу і входячи на сцену, закриває її за собою). Перверсія відбулась. Усім дякую за терплячість.
    ЗАВІСА.

    Грудень 2009


    Адреса: aksioma@neonet.ua
    Головна.

    Передрук матеріалів забороняється.
    Copyright © 2003-2016. All rights reserved