Катерина Аксьонова. Мій кумпель Дракула.

My-sidekick-Dracula-theatre-play-written-by-Kateryna-Aksonova

    Катерина Аксьонова.Мій кумпель Дракула

    Дійові особи:

    Чоловік — Микола.
    Дракула.
    Інна - дружина Миколи.
    Лариса — подруга Інни, закохана в Миколу.
    Докійка - подруга Інни, полюбляє усе пов”язане з вампірами.

    Сцена 1.

    Man-his-left-side-to-the-audience-stays-on-the-stage.-He-holds-a-riffle,-barrel-is-in-his-mouth

    Сцена слабо освітлена. Чоловік стоїть боком до глядачів. Тримає у руках рушницю, дуло в роті. Очі закриті, руки тремтять.

    Заходить маленький миршавий чоловічок — інтелігент. Оглядається на всі боки. Тростинкою з держаком у вигляді черепа стукає по плечу чоловікові.

    Dracula-by-stick-knocks-on-man’s-shoulder

    ЧОЛОВІК (не відкриваючи очей, не витягаючи рушниці з рота): Магазин зачинено.
    ДРАКУЛА: Вельмишановний, я тільки поспитати.
    ЧОЛОВІК: Зачинено.
    ДРАКУЛА: Пане, як можна мати успіх у справах, якщо ви навіть не дивитесь на клієнта.
    ЧОЛОВІК: Трясця твоїй матері. Магазин зачинено!

    Чоловік витягає рушницю з рота, освітлюється вся сцена — це магазин зброї.

    Man-pulls-riffle-out-from-his-mouth-weapon-shop

    ДРАКУЛА: Я бачу, що зачинено. Я хотів спитати.
    ЧОЛОВІК (здивовано): А як ви сюди потрапили?
    ДРАКУЛА: Це не цікаво.
    ЧОЛОВІК: Це важливо. Ти злодій!
    ДРАКУЛА: Я потенційний клієнт, прошу поваги. Ось моя візитка.

    Дракула крутить рукою, як фокусник, у руці з”являється візитка.

    ДРАКУЛА: Прошу.
    ЧОЛОВІК (читає): Влад Цепеш, граф.
    ДРАКУЛА: Особисто.
    ЧОЛОВІК: Чесно?
    ДРАКУЛА: Аякже!
    ЧОЛОВІК: Тоді я Король Данило!

    Дракула б”є тростинкою чоловікові по руці, в якій той тримає візитку. Візитка розсипається у порох.

    ДРАКУЛА: Мама не навчила, що брехати не можна. Добре, я тебе виховувати не буду.
    ЧОЛОВІК: Розбазікався. В мене, до речі, рушниця. Як шмальну раз, другий, третій — заспіваєш.
    ДРАКУЛА: Дешеві трюки. Три рази шмальнути. Як голосно! В тебе в рушниці одна куля. На другий постріл ти би не наважився. Але зараз не про це.
    ЧОЛОВІК: Як ви знаєте? Про одну кулю.
    ДРАКУЛА: Пусте. Може поговоримо про мою справу.
    ЧОЛОВІК: Яку справу?
    ДРАКУЛА: Я прийшов по справі. Мене цікавить ваш товар.
    ЧОЛОВІК: Зброя. Що саме? Модель, рік, в нас є і авторська.
    ДРАКУЛА: В мене теж, і Арсенал після цього дитяча кімната жебрака. Але я по справі.
    ЧОЛОВІК: Я вас слухаю.
    ДРАКУЛА: Справа делікатна.
    ЧОЛОВІК: Ну?!
    ДРАКУЛА: Мене цікавить куля.
    ЧОЛОВІК: Калібр?
    ДРАКУЛА: Не важливо, підберу.
    ЧОЛОВІК: Будь-яка?
    ДРАКУЛА: Я такого не казав.
    ЧОЛОВІК: Тоді яка?
    ДРАКУЛА: Срібна.
    ЧОЛОВІК: Ти з дуба впав?
    ДРАКУЛА: Є чи нема?
    ЧОЛОВІК: Нема.
    ДРАКУЛА: А чи можете мені підказати, де таку можна замовити?
    ЧОЛОВІК: Навіщо?
    ДРАКУЛА: Це довга історія і, можливо, вам не цікава.
    ЧОЛОВІК: Ви цікавий. Я б послухав.
    ДРАКУЛА: Справа дуже делікатна, я б сказав інтимна. Особиста.
    ЧОЛОВІК: Вбити когось хочеш?
    ДРАКУЛА: Є таке.
    ЧОЛОВІК: Це не до мене. Ні, я розумію, що не знаю, для чого купують зброю. Може і на вбивство. Але, якщо ти сам мені сказав для чого. Ні, не продам.
    ДРАКУЛА: Мені не зброя потрібна, а куля.
    ЧОЛОВІК: Різниці немає.
    ДРАКУЛА: Ну добре. Себе я хочу вбити.
    ЧОЛОВІК: Самогубця.
    ДРАКУЛА: Так. Вкоротити собі віку хочу. Набридло жити. Дуже аристократично.
    ЧОЛОВІК: Аристократично?
    ДРАКУЛА: Так, кулю в серце. Сам. Не то, що ти - розвалити собі макітру, зіпсувати все навколо.
    ЧОЛОВІК: Яка мені різниця потім?
    ДРАКУЛА: А в мене все чистенько. В серце, на виліт. Склеп вже є. Труна і все таке.
    ЧОЛОВІК: Ти сам про все потурбувався?
    ДРАКУЛА: Не думаю, що родичі б цим зайнялись.
    ЧОЛОВІК: Як практично.
    ДРАКУЛА: Все з досвідом приходить.
    ЧОЛОВІК: А чому наважився ти на таке?
    ДРАКУЛА: Ви ж для себе вже відповіли на це питання.
    ЧОЛОВІК: Мені цікаво, що інших спонукає.
    ДРАКУЛА: Втомився жити. Ховатись, бути ніким і не для кого. Я звик інакше жити.
    ЧОЛОВІК: Інтелігенція, що не знаходить собі місця у капіталізмі?
    ДРАКУЛА: Зовсім хибний шлях. Ні, не туди. Втомився від реклами. Як бачиш ти, я не бентежу серця жінок.
    ЧОЛОВІК: З твоїм обличчям. Як ти на це міг розраховувати?
    ДРАКУЛА: Тепер інші в моді. Погляд з відблиском. А де я його візьму? І блідість. Такий як є, ніколи вітра й сонця не цурався. Не жив я в підземеллі. Ні, завжди попереду. І не боявся я нічого.
    ЧОЛОВІК: Якось усе дивно ти розповідаєш. Не розумію я тебе.
    ДРАКУЛА: Кажу я правду!
    ЧОЛОВІК: Я не про це: не зрозуміло, натяками.
    ДРАКУЛА: Добре. Якщо хочеш зрозуміти мене, то доведеться мені тобі про себе розповісти.
    ЧОЛОВІК: Є що оповісти?
    ДРАКУЛА: Ти бачив, як я називаюсь. Влад Цепеш.
    ЧОЛОВІК: Так, ім”я не наше.
    ДРАКУЛА: З Румунії я.
    ЧОЛОВІК: І що в нас ви забули?
    ДРАКУЛА: Чужий я всім і прихистку шукаю.
    ЧОЛОВІК: Розмова дивна, ти філолог?
    ДРАКУЛА: Я Дракула!
    ЧОЛОВІК: Цур тобі!
    ДРАКУЛА: Спокійно, прогресивна людина, а забобонний, як дитя.
    ЧОЛОВІК: Та ж Дракула!
    ДРАКУЛА: Він самий. Тому й гуляю по світах. Не маю де подітись.
    ЧОЛОВІК: Дракула був заможний!
    ДРАКУЛА: Отут ти правий — був. У мене ж нащадки були, потім війни. Зараз ці туристи. Жодного будинку.
    ЧОЛОВІК: Але ж ти живий!
    ДРАКУЛА: Питання спірне. Скоріше, я не помирав.
    ЧОЛОВІК: Якого ж віку ти?
    ДРАКУЛА: Коли вродився, рахувать не вмів і на календар не подивився. Історики сперечаються. Можливо біля 1431 року.
    ЧОЛОВІК: І досі тут?
    ДРАКУЛА: Як бачиш.
    ЧОЛОВІК: За кров людську ти стільки жив. Тебе я зараз... (бере рушницю).

    Man-threatens-Dracula-with-riffle-weapon-shop

    ДРАКУЛА: Спокійно. Про срібну кулю вже казав. Не зможеш. Ніякої людської крові не було.
    ЧОЛОВІК: Як не було?
    ДРАКУЛА: Ну там, сажав я на кіл, рубав і руки й ноги. Але ж не заради життя без смерті. Щоб йому!
    ЧОЛОВІК: Тоді чому тримаєшся?
    ДРАКУЛА: В людини є сила сильніша ніж кров, що в жилах тече. І цим тримаюсь. Вже п”яте, тьху, склероз, вже шосте сторіччя.
    ЧОЛОВІК: А що сильніше?
    ДРАКУЛА: Ти таїну мою дізнатись хочеш?
    ЧОЛОВІК: Чому б ні? Чи за це тобі віддати душу?
    ДРАКУЛА: Мені здавався розумнішим. Я душу не беру. Не мій ранг, якщо кумекаєш про що говорю.
    ЧОЛОВІК: Ти кажеш що не з тих?
    ДРАКУЛА: Кого?
    ЧОЛОВІК: Тих, кого краще до ночі не згадувати.
    ДРАКУЛА: Ти про чортів!
    ЧОЛОВІК: Тьху! Я ж просив. Як можна.
    ДРАКУЛА: Хто кому зауваження робить. Сам винен.
    ЧОЛОВІК: Я?
    ДРАКУЛА: Коли рушницю в рот запхав, ти думав ангели з небес спустились, щоб твоїй душі на арфі зіграти?
    ЧОЛОВІК: Я не думав над цим.
    ДРАКУЛА: Чорти прийшли по тебе, щоб тебе вхопити і душу твою забрати.
    ЧОЛОВІК: А звідки ти усе знаєш, якщо не помирав?
    ДРАКУЛА: В мене перепустка.
    ЧОЛОВІК: Куди?
    ДРАКУЛА: Туди, куди ти речі спакував.
    ЧОЛОВІК: Хіба так можна?
    ДРАКУЛА: Знаєш, скільки років я над цим корпів.
    ЧОЛОВІК: До кого ходиш, коханку там завів.
    ДРАКУЛА: Дурний, немає сили. В мене там є один ірландець.
    ЧОЛОВІК: Та ти ж з Румунії?
    ДРАКУЛА: Яка молодь неосвічена. Брем Стокер, ірландець. Він знищив в мене останню надію.
    ЧОЛОВІК: Надію на що?
    ДРАКУЛА: Померти.
    ЧОЛОВІК: Хіба про це можна мріяти?
    ДРАКУЛА: Мені інколи здається, що ти повністю забув, від чого я тебе відволік своїми балачками.
    ЧОЛОВІК: Ти про це?
    ДРАКУЛА: Авжеж. Знаєш, про мене кіно вже майже стільки, як про Холмса.
    ЧОЛОВІК: Це ж добре!
    ДРАКУЛА: Для мене, ні.
    ЧОЛОВІК: Що там з твоєї таїною?
    ДРАКУЛА: Пам”ятаєш, добре. Мене тримає тут не кров, а страх.
    ЧОЛОВІК: Перед чим?
    ДРАКУЛА: Ти дійсно, дурень! Страх не мій, чужий переляк дає мені сили. Кожного разу, як мене злякався хтось, я почуваюсь краще. Тому і протримався декілька сторіч ще перед тим, як увійшов в тенета мас-культури.
    ЧОЛОВІК: Чий страх?
    ДРАКУЛА: Тих, кого я стратив. Їх дітей, онуків. Лякають вони моїм ім”ям - живу.
    ЧОЛОВІК: А якщо ти не вампір, чому тобі потрібна срібна куля.
    ДРАКУЛА: Хлопчик, Микола.
    ЧОЛОВІК: Я не казав тобі, як мене звати.
    ДРАКУЛА: Молодь. Що в тебе на кішеньці. “Микола — старший продавець-консультант.” Є ще десь молодший?
    ЧОЛОВІК: Це так говорять.
    ДРАКУЛА: Так от. Я не вампір, але по різному спробував вкоротити собі віку. Хочу спробувати вмерти як вампір. Може вийде. І був я вигадливіший ніж ти.
    ЧОЛОВІК: Я тут до чого?
    ДРАКУЛА: Твої думки пласки, як ця підлога.
    ЧОЛОВІК: Що ти таке кажеш!
    ДРАКУЛА: Правду. Страшну правду. Ти працюєш в магазині зброї. Вирішив вкоротити собі віку.
    ЧОЛОВІК: Це не пов”язано.
    ДРАКУЛА: Ти даш чи ні, мені доказати.
    ЧОЛОВІК: Пробачте.
    ДРАКУЛА: Тебе уранці знайшли б з простреленою головою.
    ЧОЛОВІК: Мені байдуже.
    ДРАКУЛА: Я зрозумів. Але поміркуй. Тебе знаходять вранці. А ти повісився. Оце поворот, оце сюжет і всі чухають потилицю, який то був цей чолов”яга. Навколо повно зброї, а він повісився. А ще краще — отрута. Оце масштаб, оце людина. Це я розумію вихід із буденності життя.
    ЧОЛОВІК: Так би я не вигадав.
    ДРАКУЛА: Не сумніваюсь.
    ЧОЛОВІК: І ти весь час один?
    ДРАКУЛА: Були брати у мене. Мірчо та Раду. Була дружина. Як розумієш, не одна.
    ЧОЛОВІК: Вона кинулась з моста у річку.
    ДРАКУЛА: Звідки її тільки не кидали ці вигадники. Скажу собі на виправдання. Не розлучався з жодною. Жили до смерті. Як розумієш, у більшості випадків її.
    ЧОЛОВІК: А зараз?
    ДРАКУЛА: Я одинак. Тим більше, що померти хочу. Жінки це голова в дірках. Вибач, за гіркий каламбур.
    ЧОЛОВІК: Нічого.
    ДРАКУЛА: Ти через жінку це?
    ЧОЛОВІК: Так.
    ДРАКУЛА: Чому?
    ЧОЛОВІК: Загалом це винен ти!
    ДРАКУЛА: Ми навіть не знайомі!
    ЧОЛОВІК: Я про вампірів.
    ДРАКУЛА: Їй подобаються вампіри?
    ЧОЛОВІК: В мене жінка на цьому звихнута.
    ДРАКУЛА: Наскільки?
    ЧОЛОВІК: Дивись. (витягає з кішені “зуби Дракули”) Без цього в ліжко мене не пускає.
    ДРАКУЛА: Що це?
    ЧОЛОВІК: Зуби вампіра!
    ДРАКУЛА: Як цікаво? Що за матеріал?
    ЧОЛОВІК: Пластик.
    ДРАКУЛА: Дорогий?
    ЧОЛОВІК: П”ять гривень.
    ДРАКУЛА: А я заплатив! Добре, що я потім цього здирника... Випробував роботу!
    ЧОЛОВІК: Якщо ти не вампір, навіщо тобі таки зуби?
    ДРАКУЛА: Вродився такий, так і звик. Знаєш, в важкі часи навіть підробляв цим.
    ЧОЛОВІК: Чим?
    ДРАКУЛА: Вампірів грав, лякав людей, дрібний розбій. Пусте.
    ЧОЛОВІК: А тоді чого того, ну стоматолога за зуби!
    ДРАКУЛА: Не дивись на мене так, не пив я його кров. Так вкусив, для переляку. А він помер з остраху. Знаєш, мені це не дуже подобається. Навіть трохи огидно.
    ЧОЛОВІК: Що саме?
    ДРАКУЛА: Кусати.
    ЧОЛОВІК: А жінок?
    ДРАКУЛА: Микола, жінки то інша справа. Тут випробовуєш стільки підходів, щоб здобути. Хочеш і станцюєш і вкусиш.
    ЧОЛОВІК: Кажеш, тобі навісили таку дурну славу.
    ДРАКУЛА: Авжеж.
    ЧОЛОВІК: Просто так люди казати не будуть. Звали ж тебе кровопивцею.
    ДРАКУЛА: Звали. А ще казали, що я багато людей стратив. Хоча знаєш, роки були такі.
    ЧОЛОВІК: Які такі?
    ДРАКУЛА: 1456-1476.
    ЧОЛОВІК: Я не про це. Які обставини змусили тебе так поводитись?
    ДРАКУЛА: Складно все було. Полон у турків, потім у угорців. Весь час намагаються тебе знищити і війни, постійно війни.
    ЧОЛОВІК: Я думаю, після того ти не припиняв воювати.
    ДРАКУЛА: Кожний день це боротьба. Так, багато крові я пролив. Тому і став для когось вампіром.
    ЧОЛОВІК: А чому саме зараз ти вирішив покінчити з усім?
    ДРАКУЛА: Втомився. Знаєш, весь цей декаданс, прагнення смерті. Обожнювання страху. Я просто зрозумів, що ви з усіма вашими технологіями такі дикуни. Коротше, це жахливо. Я думав буде спокій, нарешті, піду в забуття. А там ще трохи і кінець. Ні. Зараз про вампірів знімають кіно, пишуть книжки. Божевілля. І кожного разу згадують про мене. Я в них як розділовий знак. Щодня почуваюся краще.
    ЧОЛОВІК: І ти нарікаєш?
    ДРАКУЛА: Для чого таке буття?
    ЧОЛОВІК: В тебе немає мети в житті.
    ДРАКУЛА: Крім того, щоб вмерти. Ні, не пригадую.
    ЧОЛОВІК: Гроші, влада, жінки.
    ДРАКУЛА: Гроші бувають, але закінчуються. Влада, все моє життя там, у Валахії було присвячено владі. І кожен хотів мене вбити.
    ЧОЛОВІК: Жінки?
    ДРАКУЛА: Ти про те, що вампір живе вічність з коханою, поки щось не спопелить обох.
    ЧОЛОВІК: Зараз всі про це говорять.
    ДРАКУЛА: Нагадую, я не вампір. Ненависть з острахом тримають мене тут.
    ЧОЛОВІК: Ти вічний жид!
    ДРАКУЛА: Ні, але теж тиняюсь. Так от, не думаю, щоб жінку, яку я оберу, зненавидять, як і мене. Тому не зможемо ми бути разом.
    ЧОЛОВІК: Дійсно, маячня.
    ДРАКУЛА: Тому вічної коханки я не можу мати. Пробував, знаю.
    ЧОЛОВІК: Гарно ти все кажеш. І про зуби і про свій вік.
    ДРАКУЛА: Але не ймеш мені ти віри.
    ЧОЛОВІК: Та ні, я не про те. Чому не турка чи якогось німця зробили найвідомішим вампіром, а саме тебе. Люди просторікувати не будуть.
    ДРАКУЛА: Це так.
    ЧОЛОВІК: Так все ж таки вампір?
    ДРАКУЛА: Вважали мене ним усі на батьківщині. І навіть того, хто замість мене був похований. Пробили колом в груди і відрубали голову.
    ЧОЛОВІК: Замість тебе?
    ДРАКУЛА: Якщо з тобою зараз розмовляю...
    ЧОЛОВІК: Так воно так.
    ДРАКУЛА: Дійсно, мене вважали вампіром.
    ЧОЛОВІК: Через твої страти всіх людей чи через турків?
    ДРАКУЛА: І ти чув про турків, яким я фески прибив до голови цвяшками.
    ЧОЛОВІК: Ти так радієш, ніби себе дотепним вважаєш.
    ДРАКУЛА: Я в них в полоні буд дванадцять років, і не таких жартів хотів зробити.
    ЧОЛОВІК: Забув ти про вампіра.
    ДРАКУЛА: Ні не забув. Це забобони моєї батьківщини.
    ЧОЛОВІК: Які?
    ДРАКУЛА: Коли я зрікся православ”я, пішов у католицтво. Відмовився від причастя кров”ю Христовою. А в нас вважали що кожний відступник віри стає на служіння нечистому. Так ось. І йде за кров”ю, тільки замість церкви шукає деінде.
    ЧОЛОВІК: Так всі ж володарі міняли віру. Париж вартує меси.
    ДРАКУЛА: Так, а випало тільки мені ввійти в історію.
    ЧОЛОВІК: І тобі воно треба?
    ДРАКУЛА: Якщо прийшов до тебе по кулю. Не дуже й треба.
    ЧОЛОВІК: Дійсно.
    ДРАКУЛА: Так що порадиш мені робити.
    ЧОЛОВІК: Не знаю. Я можу спитати, обережно. Але пізніше. Знаєш, те, що ти розповідаєш дуже сумно.
    ДРАКУЛА: Я так ніколи не думав.
    ЧОЛОВІК: Повір мені.
    ДРАКУЛА: До чого ти ведеш, в тебе блищать очі.
    ЧОЛОВІК: Я спробую знайти кулю. А в мене до тебе маленьке прохання.
    ДРАКУЛА: Яке? Нічого дати я не можу.
    ЧОЛОВІК: Знаю. Тебе я хочу запросити в гості.
    ДРАКУЛА: Для чого?
    ЧОЛОВІК: Я тобі казав вже про дружину.
    ДРАКУЛА: Вампірів любить. Ти мені її що пропонуєш?
    ЧОЛОВІК: Та ні. Я вас би зазнайомив. І коли б тебе послухала...
    ДРАКУЛА: То що?
    ЧОЛОВІК: Може ця маячня у ній минулась би. Зажили б як раніше.
    ДРАКУЛА: І все?!
    ЧОЛОВІК: Якщо можна. Чи ти чимсь зайнятий?
    ДРАКУЛА: Мені байдуже. Можна і до тебе в гості завітати.
    ЧОЛОВІК: Тоді завтра.
    ДРАКУЛА: Чому не сьогодні?
    ЧОЛОВІК: Ти бачиш як пізно вже. Вона нас вижене.
    ДРАКУЛА: Лиха?
    ЧОЛОВІК: З характером.
    ДРАКУЛА: Домовились. Але ти дізнайся про кулі.

    Tomorrow-tomorrow-tomorrow-You-will-ask-about-bullet

    ЧОЛОВІК: Зроблю, все, що зможу.

    Затемнення.


    Сцена 2.

    Кімната оселі, вітальня. Стіл, стільці, шафа, канапа. Дзвінок у двері. Жінка виходить з одних дверей, йде через всю сцену.

    ІННА: Що знову ключи загубив, тому дзвониш, Миколо.

    Woman-enters-from-one-door-through-scene-to-another-door

    Зникає в кулісі, потім виходить, разом з нею виходить Микола та Дракула.

    ЧОЛОВІК: Знайомся, Інно...
    ІННА: Знов когось привів, ще й проти ночі.
    ЧОЛОВІК: Послухай, шануйся жінко.
    ДРАКУЛА: Вечора доброго, панно Інно,панно Інно.

    Дракула поштиво вклоняє голову.

    Dracula-bows-his-head

    ІННА: Вже пані. Вітаю. Ви хто?
    ДРАКУЛА: Ваш чоловік не встиг мене назвати.
    ІННА: А самі язика не маєте, чи що?
    ДРАКУЛА: Добре. Люблю жінок негречних. Мене звати Влад Цепеш, з Валахїї приїхав.
    ІННА: Це десь біля Стрия?
    ДРАКУЛА: Трохи далі, пані.
    ІННА: Приїхав, добре, чому його сюди привів, Миколо.
    ЧОЛОВІК: Тебе хотів я з ним познайомити!
    ІННА: Це знову родич твій? Чи чолов”яга, з яким напитись хочеш. Як вас там?
    ДРАКУЛА: Для вас я можу бути просто Владом.
    ІННА: Для мене вже був просто Владом директор, на фірмі, де я працювала. Микола йому потім пику так натовк, шо п”ятнадцять діб відсидів. Мені, дурепі, здалося, що цього достатньо для подвигу і я вийшла за нього заміж.
    ДРАКУЛА: Тоді можна, добродій Цепеш.
    ІННА: Добродій, зараз лусну. Добре, пан Цепеш, як давно ви знаєте мого чоловіка?
    ДРАКУЛА: Не дуже то й давно, якщо зважати на мій вік.
    ІННА: Так, життя тебе вже потріпало.
    ЧОЛОВІК: Інна, шануйся.
    ІННА: Ти це мені? Привів когось. Друзяку, кумпеля свого, вже скільки горілки разом випили.
    ДРАКУЛА: Ані чарчини.
    ІННА: Бачу, життя тебе і так не тішить.
    ЧОЛОВІК: Інна, ти ж мріяла з ним познайомитись.
    ІННА: Бомжі мене не цікавлять.
    ЧОЛОВІК: Інна. Це ж Влад Цепеш, граф з Валахії. Нічого не пригадуєш.
    ДРАКУЛА: Твоя жінка втомилась. Я їй підкажу. Я Дракула.
    ІННА: Хто? (спочатку відсахується, потім придивляється уважніше). Зараз. Якщо він Дракула, тоді я Белла.
    ДРАКУЛА: Яка Белла?
    ІННА: З “Сутінків”. Чи ви це не читаєте?
    ДРАКУЛА: Усі сюжети в літературі повторюються. Письменники тільки інші слова обирають для того, щоб описати те, що всім відоме. Нових книжок я не читаю. Це все непотріб.
    ІННА: Дійсно, не схожий на п”яницю.
    ЧОЛОВІК: Нарешті, допетрала.
    ІННА: Ви називаєте себе Дракулою.
    ДРАКУЛА: Точніше Дракул, але вже і до цього призвичаївсь.
    ІННА: Добре. Доведіть!
    ЧОЛОВІК: А як?
    ІННА: Ви згодні?
    ДРАКУЛА: Звик погоджуватись на жіночі примхи, згоден.
    ІННА: Микола, в тебе нові витівки, я бачу. Вирішив ти наді мною пожартувати. Побачимо, що з того вийде.
    ЧОЛОВІК: Я нічого такого...
    ІННА: Аякже. Просто зустрів Дракулу на вулиці.
    ДРАКУЛА: Якщо б добродійко дозволила, з вашим чоловіком я зазнайомився у нього на роботі.
    ІННА: На полювання зібрались?
    ДРАКУЛА: Так, ціль давно собі сподобав.
    ІННА: Чому тоді в нашу оселю завітали?
    ЧОЛОВІК: Інна, я ж казав, хотів я познайомити тебе з ним.
    ІННА: Зробив мені приємність?
    ЧОЛОВІК: Тобі ж подобаються вампіри.
    ІННА: Дурний твій жарт я оцінила. Начувайся. Мені вампіри подобаються сильні, спритні, а не оце дрантя з лахміттям.
    ДРАКУЛА: Сподіваюсь, пані не заважає, що я присутній при такій розмові.
    ІННА: Мені - ні.
    ДРАКУЛА: Я втішений се чути.
    ІННА: Дракула?
    ДРАКУЛА: Буває і таке.
    ІННА: Що привело вас в місто?
    ДРАКУЛА: Нагальні справи.
    ІННА: А мову як так знаєте?
    ДРАКУЛА: За стільки років!
    ІННА: Звичайно. Щось я не зрозуміла. І ви надибали мого Миколу.
    ДРАКУЛА: Було й таке. Вас щось бентежить?
    ІННА: Мене? Ні, що ви. Ой, вибачте, що я за господиня. Я зараз стіл накрию.

    Інна швидко виходить.

    ДРАКУЛА: Чого мене лякав ти нею?
    ЧОЛОВІК: Я вже жалкую, що зробив це.

    Dracula-i-regret-for-invite-you

    ДРАКУЛА: Що саме?
    ЧОЛОВІК: Тебе до нас додому запросив.
    ДРАКУЛА: Чому? Все йде чудово.
    ЧОЛОВІК: Пробачте, може й на жінках і знаєтесь, але свою я знаю краще. Вона тільки почала. Стеле м”яко, а далі начувайся. Замислила лихе.
    ДРАКУЛА: Може доля змилується і вона мене уб”є.
    ЧОЛОВІК: Лихе, але ж не настільки. Знущатись буде.
    ДРАКУЛА: Наді мною?
    ЧОЛОВІК: Так.
    ДРАКУЛА: Подивимось, хто з нас тут переможе.
    ЧОЛОВІК: Не пізно ще піти.
    ДРАКУЛА: Я залишаюсь.
    ЧОЛОВІК: Буде лихо.
    ДРАКУЛА: Подивимось.
    ЧОЛОВІК: Тихо, йде.

    Інна заходить, несе кастрюлю, ставить на стіл.

    Ines-carries-saucepan-puts-it-on-table

    ЧОЛОВІК: Допомогти?
    ІННА: Це справа господині. На гостей не чекала, тому, що маю в домі.
    ДРАКУЛА: До столу не просився. З мене і розмови достатньо.
    ІННА: Ви знаєте, я зараз на дієті.
    ЧОЛОВІК: Який дієті?
    ІННА: Стули пельку, любий. Слідкую за фігурою, тому чим є тим пригощаю.

    Інна підсунула кастрюлю до Дракули і рвучко відкрила кришку. Дракула відсахується.

    Ines-quickly-opens-cover-Dracula-backs-off

    ІННА: Не сподобалось?
    ЧОЛОВІК: Що ти!

    Чоловік заглядає в кастрюлю.

    ІННА (відверто регоче): Часник, настоянка на святій воді. Що не сподобалось?
    ДРАКУЛА: Чому ж ні? Але ж не думали ж ви, що я буду сьорбати як свиня з калюжи.
    ІННА (здивовано): Принести виделку, ложку.
    ДРАКУЛА: І склянка згодиться.
    ІННА: Не думала, що Дракула це буде пити.
    ДРАКУЛА: Мені ваш чоловік казав, що любите вампірів. Та нищити їх мрієте. Про це він не сказав.
    ІННА: Ні, просто ви не вампір, якщо від часника не відмовляєтесь.
    ДРАКУЛА: А що ви знаєте про вампірів? Про мене що ви знаєте, що пропонуєте такую смакоту?
    ІННА: Що кров людську ви п”єте!
    ДРАКУЛА: Тоді інакше треба все перевіряти.
    ІННА: Зараз, тобі підставлю шию.
    ДРАКУЛА: Злякалась?
    ІННА: Я? Та прийде сонце, повинен зникнути.
    ДРАКУЛА: Якщо в це віриш, чому шукаєш пристрастних коханців серед нас.
    ІННА: Дійсно. Микола, ти не проти, якщо я з кумпелем твоїм перевірку влаштую.
    ЧОЛОВІК: Інна, як тобі не соромно.
    ІННА: Можна тут, можна піти у спальню. Микола, тобі чекати краще де? І ти, Дракула, чого мовчиш?
    ДРАКУЛА: Я б запропонував зустрітись нам у склепі. Але для мене це не зручно.
    ІННА: Що саме?
    ДРАКУЛА: Мене у гості запросили. Не можу я так ставитись до хазяїна оселі.
    ІННА: Хазяїна?
    ЧОЛОВІК: Може досить, мені набридло.
    ІННА: А мені? Ти сам нікчема. Кого привів додому. До речі, пане Дракула. Сьогодні особливий день.
    ДРАКУЛА: Так, повний місяць.
    ІННА: Тому прийшов сюди, що почуваєш себе сильним?
    ДРАКУЛА: Для мене не обов”язково це.
    ЧОЛОВІК: Інна, досить. Він не вампір.
    ІННА: А звідки ти це знаєш?
    ЧОЛОВІК: Ніяких вампірів не існує. І тому привів тобі його, щоб пересвідчилась.
    ІННА: Так, я забула який мій чоловік дотепний. Щоб переконати мене, що все це маячня, привів до дому Дракулу?
    ДРАКУЛА: Можливо, в вашого чоловіка були добрі наміри. А ви сьогодні не хочете нічого сприймати. Давайте іншим разом.
    ІННА: Злякався розмови зі мною?
    ДРАКУЛА: Ані скільки. Я можу розмовляти з вами хоч до скону, звичайно, вашого.

    there-are-any-vampires

    ІННА: Залишаєтесь?
    ДРАКУЛА: Обов”язково. Якщо тільки можна без ваших частувань. Ще притягнете срібло й кіл. Навіщо? Подобається вам наша темна сторона, тоді чому ви йдете в наступ?
    ІННА: Подобається. Але не ви. Довести хочу, що все ви брешете і вас привів мій чоловік. Втратив рештки гідності і кумпеля запросив, розважити дружину.
    ЧОЛОВІК: Шануйся, Інно.
    ІННО: Мовчи. З тобою потім буду розмовляти. Як схочу. Якщо захочу.
    ДРАКУЛА: Ви хибно думаєте про вашого чоловіка. Те, що він мене запросив, це не його поразка. Він хоче вам у всьому догоджати. Хіба не про це мріють усі жінки?
    ІННО: Не думаю, що ви повинні були заполонити мої думки.
    ДРАКУЛА: А може я вже давно у підсвідомості твоїй блукаю!
    ІННО: І мрієте про поцілунок мій?
    ДРАКУЛА: Скоріше я б тебе переконав, що ти чекаєш тієї хвилі коли мої клики торкнуться твоєї шиї.
    ІННО: Дзуськи.
    ДРАКУЛА: Але я цього не робив.
    ІННО: Звичайно, я б відмовилась.
    ДРАКУЛА: Ні, не тоді, коли б я наказав.
    ЧОЛОВІК: Може досить. Ти хотіла вампіра — Дракулу, тримай. У сенсі розмовляй, розпитуй. Сама казала, що це буде найщасливіший день в житті твоєму.
    ІННА: Зараз. Тобі завдячувати вампіру. Я сама все зроблю, знайду кого треба. Давно про це я мріяла. Тепер наважилась.
    ЧОЛОВІК: Ти нічого не зробиш!
    ІННА: Побачиш.
    ДРАКУЛА: Я вибачаюсь, але якщо хотіли ви зі мною поговорити. Щось спитати? Я весь до ваших послуг. Готовий відповідати і розповідати.
    ІННА: Та невже. Мені цього не треба.
    ДРАКУЛА: Але ж чому?
    ІННА: Мій чоловік не дуже то й розумний. Але, якщо знайшов він вас, то ви я думаю підготувались.
    ДРАКУЛА: До чого?
    ІННА: До моїх питань.
    ДРАКУЛА: Та звідки.
    ІННА: Зрозуміло, що я зможу спитати.
    ДРАКУЛА: Але ж спробуйте.
    ІННА: Ти переповіш ті факти, які відомі всім.
    ДРАКУЛА: Спитай про що знати можу тільки я.
    ІННА: Тут я не знатиму, що брешеш. Чоловіче, твій жарт не вийшов. І геть звідси обидва. Сьогодні велична ніч і вас обох я більш не потребую. Вернусь за пів-години. Щоб пусто було!
    ЧОЛОВІК: Інна ти мене з дому виганяєш?
    ІННА: Так, на сьогодні. Ти все одно збирався з кумпелем напитись, дуже прошу. Я навіть дозволяю взяти гроші і не насварюсь. Йди. Бувайте, Дракула. От бовдури!

    Інна виходить обидва чоловіки залишаються розгубленими.


    Сцена 3.

    ДРАКУЛА: Я щось не зрозумів. Вона нас вигнала?
    ЧОЛОВІК: Спекатись вирішила.

    did-she-trow-us-away

    ДРАКУЛА: Але чому?
    ЧОЛОВІК: До подруг пішла.
    ДРАКУЛА: Жалітись на твою витівку, як їй здалось, погану.
    ЧОЛОВІК: Ні, подруги в неї такі ж як вона.
    ДРАКУЛА: Такі ж люб”язні та гостинні?
    ЧОЛОВІК: Ні, полюбляють все читати про вампірів.
    ДРАКУЛА: Тоді ми може її не так зрозуміли. Вона і інших познайомити зі мною хоче?
    ЧОЛОВІК: Ні. Але мене дивує, що вони будуть не в Докійки. Чому тут?
    ДРАКУЛА: Ми йдемо?
    ЧОЛОВІК: Я повинен у цьому пересвідчитись.
    ДРАКУЛА: Розлогіші пояснення від тебе маю змогу я почути.
    ЧОЛОВІК: Сьогодні повний місяць.
    ДРАКУЛА: Так, твоя дружина нагадала.
    ЧОЛОВІК: А ти про це не пам”ятав?
    ДРАКУЛА: Мені тепер усе це ні до чого.
    ЧОЛОВІК: Ну так, тебе ж прокляли, тому живеш.
    ДРАКУЛА: Не люблю згадувати я про це. Що там з повним місяцем?
    ЧОЛОВІК: Докійка може робити спіритичні сеанси.
    ДРАКУЛА: Вони ще й мерців викликають?
    ЧОЛОВІК: Так, і це теж.
    ДРАКУЛА: І ти хотів померти, щоб частіше бачити дружину? (сміється).
    ЧОЛОВІК: Я настільки жалюгідний!
    ДРАКУЛА: Микола, вибач. Просто дурний жарт.
    ЧОЛОВІК: Я думаю, вона мені бреше.
    ДРАКУЛА: В чому?
    ЧОЛОВІК: В Докійки вже повинна бути і Лариса.
    ДРАКУЛА: А хто це?
    ЧОЛОВІК: Ще одна подруга дружини. Вона...
    ДРАКУЛА: Ти зашарівся! У тебе щось з нею було.
    ЧОЛОВІК: Ні. Ніколи. Але мені здається...
    ДРАКУЛА: Вона не проти.
    ЧОЛОВІК: Ти звідки знаєш?
    ДРАКУЛА: По твоїх очах. Але ти ще вагаєшся.
    ЧОЛОВІК: В мене Інна. Та мені здається...
    ДРАКУЛА: Кажи вже. Бо зараз верне і тобі вона влаштує.
    ЧОЛОВІК: Не до Докійки вона пішла. Я маю на увазі, сюди б їх не привела. Бо там все зроблено.
    ДРАКУЛА: Тоді навіщо все казала?
    ЧОЛОВІК: А може в неї є коханець!
    ДРАКУЛА: Ти впевнений.
    ЧОЛОВІК: Я не знаю.
    ДРАКУЛА: Так виріши загадку ти для себе. Я з невірними дружинами знаєш що робив... Хоча, коли дізнаєшся, я все тобі поясню, при нагоді. Вірність при мені в країні була. Так. І стабільність. І все через палку. Вибач, знов жарт дурний.
    ЧОЛОВІК: Я б хотів знати. Але якщо я помиляюсь?
    ДРАКУЛА: Слухай, від тебе в мене голова почала боліти. Вирішуй.
    ЧОЛОВІК: Дійсно можуть зробити спіритичний сеанс.
    ДРАКУЛА: Тобі що до того.
    ЧОЛОВІК: Ти б не хотів помститись Інні, за те що так з тобою розмовляла?
    ДРАКУЛА: Диви. Ти не такий тюхтій, як виглядаєш. Звичайно, хотів би її поставити на місце.
    ЧОЛОВІК: Тоді давай залишимось удвох.
    ДРАКУЛА: Як хочеш.
    ЧОЛОВІК: У всьому краще пересвідчитись самому.
    ДРАКУЛА: Ти впевнений?
    ЧОЛОВІК: Так, чим би це не скінчилось!
    ДРАКУЛА: Як скажеш.

    man-hides-himself-in-wardrobe

    Чоловік ховається у шафі.

    ДРАКУЛА: Раніше коханці ховались від чоловіків. Тепер у шафі чоловіки чатують на коханців. Цей світ точно збожеволів.

    Дракула відкриває шафу в якій сховався чоловік. Витягає звідти на вішаку плащ та біле жабо. Дракула вдягає плащ, поправляє зачіску. Робить усе автоматично.

    man-looks-from-wardrobe

    ЧОЛОВІК (визираючи з шафи): Тут є дзеркало!
    ДРАКУЛА: Воно мені не допоможе. Я вже звик все в одяганні робити з пам”яті.
    ЧОЛОВІК: А як ти все? В цій шафі.
    ДРАКУЛА: Я не вампір. Але невже ти думаєш, щоб без додаткових вмінь я зміг прожити стільки часу?
    ЧОЛОВІК: Я чую голоси.
    ДРАКУЛА: Не тремти. Все вирішиться скоро.

    Dracula-hides-in-darkness

    Дракула ховається у темряву.


    Сцена 4.

    Входить Інна.

    ІННА: Не спішиться, роздягайтесь. Все встигнемо. (Дивиться на всі боки). Пішов, тварина. Добре, ми подивимось, наскільки твій кумпель Дракула був справжній. Зараз влаштую перевірку. І нічку цю ніхто вже не забуде.

    Входять Докійка та Лариса. Тримає кожна по пляшці червоного вина.

    lori-dorothy-bottle-of-red-vine

    ЛАРИСА: А ось і ми.
    ІННА: Пляшки на стіл.
    ДОКІЙКА: В тебе на столі...
    ЛАРИСА: Миколі їжу ти лишила. Він прийде?
    ІННА: Він вже пішов. Я зараз приберу.

    Інна бере кастрюлю, виносить.

    Ines-takes-saucepan

    ДОКІЙКА: А ти погодилась через Миколу!
    ЛАРИСА: Я, ніколи. Просто дійсно, чому тільки в тебе.
    ДОКІЙКА: В мене енергетично вирахуване місце.

    there-is-energetic-power

    ЛАРИСА: Так. Тільки нічого не відбувається.
    ДОКІЙКА: Часу не достатньо, щоб потрібні сили прокинулись.
    ЛАРИСА: Може ми не правильно все робимо?
    ДОКІЙКА: Ти знаєш, скільки всього прочитала.
    ЛАРИСА: Так, вибач. Колись у нас все вийде.

    Інна повертається, на таці несе чотири бокали.

    ЛАРИСА: Микола прийде!
    ДОКІЙКА: Ні, це для особливого гостя.
    ІННА: Так, того, хто сьогодні не відмовиться прийти до нас.
    ЛАРИСА: Ти впевнена?
    ІННА: Я маю на це велику надію.

    Докійка відкриває вино. Розливає червоне по бокалах.

    ДОКІЙКА: За наш успіх.
    ІННА: Так, все повинно вийти.

    Салютують келихами і відпивають трохи.

    women-make-salutes-with-glasses-and-sip-a-bit

    ДОКІЙКА: Почнемо?
    ІННА: Дозволь мені сьогодні.
    ДОКІЙКА: Чи зможеш?
    ІННА: Сьогодні можу все.
    ЛАРИСА: Це ж її будинок. Їй швидше енергії підкоряться.
    ДОКІЙКА: Добре, починай.

    Жінки беруться за руки, створюючи коло.

    women-join-hands-make-a-circle

    ІННА: Дракула, я кличу тебе. Не боявся прийти раніше. Чекаю тебе, поговоримо.
    ЛАРИСА: Що ти робиш!
    ДОКІЙКА: Так не можна.

    Відпускають руки, хочуть піти.

    ІННА: Злякались?
    ДОКІЙКА: Розмріялась. Просто такі речі так не робляться.
    ЛАРИСА: Так не можна.
    ІННА: А коли робили так, як треба, ніхто не з”являвся.
    ДОКІЙКА: Два рази був шурхіт.
    ІННА: Я хочу бачити Дракулу.
    ЛАРИСА: Чому саме його?
    ІННА: Бо знаю, що він прийде.
    ДОКІЙКА: Ти бачила сон.
    ІННА: Так, сон. Як тебе зараз. Це не важливо. Ми продовжуємо?
    ЛАРИСА: Я не знаю.
    ДОКІЙКА: В тебе нічого не вийде.
    ІННА: Руки!

    Жінки беруться за руки. Докійка погірдливо знизує плечима.

    ІННА: Ніч, я прошу щоб прийшов до нас твій син. Я викликаю Влада Дракулу.
    ДОКІЙКА: Тиша. Ані шурхоту. Казала, тільки на місці, де підготовані енергії.
    ЛАРИСА: Таку ніч впустили, чекати ще стільки.
    ІННА: Дракула, якщо ти справжній був. Виходь, мерзотник. Ти всіх лякав, а сам злякавсь. Нікчема! Османський підданий, садист!


    Сцена 5.

    Входить Дракула, розмахує плащем, з плаща сиплеться тальк.

    enters-dracula-talk-powder-drops-from-cloak

    ДРАКУЛА: А ось і я!

    Жінки починають верещати.

    ДРАКУЛА: Циць! Всі на місце.
    ДОКІЙКА: Невже?
    ДРАКУЛА: Володар Трансильванії, а не нікчема. Таких жінок як ти...

    Дракула підходить до Інни, вона різко піднімає голову.

    dracula-comes-to-ines-turns-her-head-up

    ІННА: Що, робив своєю коханкою. Старий вампір.
    ДРАКУЛА: Навіщо. Сажав я на кіл, догори дригом і дозволяв я птахам закінчити тортури.
    ЛАРИСА: Це огидно!
    ДРАКУЛА: Тихше.
    ЛАРИСА: Вибачте.
    ДРАКУЛА: Але дуже ефективно. Як ображаєш. Ти думаєш, принижуючи іншого, ти краще себе зробиш.
    ІННА: Ти попіл!
    ДРАКУЛА: Можливо, та не бруд, як ти.
    ДОКІЙКА: Ми не знайомі. Докійка.
    ДРАКУЛА: Мене як звати, знаєш. І що тепер?
    ДОКІЙКА: Це найвеличніший день у моєму житті. Можна з вами...
    ДРАКУЛА: Хотіла сказати, сфотографуватись?
    ДОКІЙКА: Так.
    ЛАРИСА: Читаєте думки.
    ДРАКУЛА: Нехай руку на стіл покладе.

    Докійка кладе на стіл телефон.

    ДРАКУЛА: Так краще. Ну, що дівчата, поговоримо?
    ЛАРИСА: А про що?
    ДРАКУЛА: Звичайно, не про характер Інни. Тут я все сказав. І не про Миколу. Нехай замкнуться двері шафи, мені звідти тягне.

    З шафи виринає рука Миколи і міцно закриває двері зсередини. Жінки верещать.

    out-of-wardrobe-emerges-hand-and-firmly-closes-door-from-inside

    ДРАКУЛА: Тихо! Кому сказав. Тихенько. Так, про розмову. Може ви мені цікаве щось розповісте?
    ДОКІЙКА: Ми? Це в вас життя таке жахливе, я мала на увазі було цікаве.
    ДРАКУЛА: Не думаю, що досвід мій вам у пригоді стане.
    ДОКІЙКА: Ви стількох бачили, ви знаєте історію.
    ДРАКУЛА: Я в ній жив і певно лишусь.
    ЛАРИСА: Тому чому тому ви чому тут зараз прийшли до нас тому і звідки.
    ДРАКУЛА: Не треба хвилюватись. Не по твою душу зрадницьку прийшов.
    ЛАРИСА: Мою душу, мою зрадницьку? Чому тому говорите таке мене не знаєте чому мене?
    ДРАКУЛА: Ти думала все це іграшки. Ти доведеш, що Інна божевільна.
    ІННА: Я тут до чого? Я нормальна.
    ДРАКУЛА: Звичайно. Як звичайна людина ти викликаєш Дракулу.
    ДОКІЙКА: Проти Інни нічого я не маю.
    ДРАКУЛА: Не про тебе мова.
    ЛАРИСА: Брехня. Навіт.
    ДРАКУЛА: Такий навіт Миколі ти приготувала. Йому сказала, що подрузі допомогти ти хочеш. А сама зібралась її чоловіка втішити.
    ІННА: Миколу! Тобі потрібен Микола?
    ЛАРИСА: Кому ти віриш?
    ІННА: Тобі потрібен Микола!
    ЛАРИСА: Ні, ти з Докійкою з вашими духами.(зло) Що ти йому можеш дати?
    ІННА: Я!
    ЛАРИСА: Так! Йому родина потрібна, діти. А не ти зі своїм Дракулою!
    ІННА: Та ж ти паскуда!

    Інна кидається на Ларису. Вони вовтузяться за столом, через довжину скатертини не видно, що там робиться. Дригаються ноги, вереск.
    women-fighting-behind-the-table


    ДОКІЙКА: Поки вони за чоловіка сваряться... Зробимо справу, заради якою ми викликали вас.
    ДРАКУЛА: Справу?
    ДОКІЙКА: Так. Цього чекала. (розстібає гудзики на блузці, демонструє шию). Так буде зручно.
    dorothy-unbuttons-buttons-on-her-blouse-shows-her-neck

    ДРАКУЛА: Чого ти хочеш?
    ДОКІЙКА: Вкуси! Я стану як і ти.
    ДРАКУЛА: Йди геть.

    Починає задкувати від неї.

    dracula-starts-back-off-from-dorothy

    ДОКІЙКА: Зачекай!

    Дракула біжить, за ним Докійка. Лариса і Інна продовжують чубитись.

    Затемнення.


    Сцена 6.

    Знову магазин зброї. Входить Дракула, тяжко дихає. Знімає плащ складає на підлогу, збиває його рівняючи, розлітається тальк.
    enters-dracula-panting-for-breath


    ДРАКУЛА: Невже! Невже я втік. (сідає на підлогу)

    dracula-sits-down-on-the-floor

    Натерпівсь. Згадав турецький і угорський полон. Хто б міг подумати — жінка. Як її там, Докійка здається. Вночі біг від неї по вулицях, а вона кричала - вкуси. Може хоч якийсь собака її почув і змилостився.
    Жах. Стільки років я не бігав. Ще можу супротивника звести на манівці. Добре, чудово. Маневрувати не вміє. Нехай.
    Лякають мною, а її погляд? Чи може треба було б вкусити? Нічого з нею б не сталося. Може, замовкла б.
    Ні, зробив все правильно. Якби вкусив, вона б мене не відпустила. Примусила б зробити її вампіром. Але як? Нічого не розумію. Чому їм хочеться так жити. Навіть мені доводиться ховатись, міняти місце де жити. Ні, так далі не можливо.
    Хоча, таким живим себе давно не відчував. Дійсно, зовсім інша справа, коли від тебе жінки біжуть, чи коли ти від них. Невже спромігся я на нові відчуття? Це більш ніж дивно. Треба над цим поміркувати.
    Миколи й досі не має. Під ранок прийти тільки може, вже на роботу. Що з ним жінки могли зробити? Таїна.


    Сцена 7.

    Входить Микола. Розхристаний, обличчя в помаді. Змучений.

    man-face-in-woman-lipstick-tore-clothes

    ДРАКУЛА: Мої вітаннячка. Живий?
    ЧОЛОВІК: Думаю, що так.
    ДРАКУЛА: Мені приємно бачити тебе. Я думав вони тебе вже це...
    ЧОЛОВІК: Що?
    ДРАКУЛА: Хотів перепусткою скористатись, щоб тебе навідати на новому місці. Дізнатись, як облаштувався, чи зручно?
    ЧОЛОВІК: У місті вічного життя?
    ДРАКУЛА: Можливо, вічної спокути.
    ЧОЛОВІК: Ти правий.
    ДРАКУЛА: Розповідай, що там було.
    ЧОЛОВІК: Коли ти втік!
    ДРАКУЛА: А що я мав робити?
    ЧОЛОВІК: Куди поділась Докійка?
    ДРАКУЛА: Побігла за мною.
    ЧОЛОВІК: А ти їй здався як?
    ДРАКУЛА: Ти дивний. Вимагала, щоб я її зробив вампіром. Сьогодні, на тому ж місті, не відкладаючи.
    ЧОЛОВІК: Ти зміг втекти.
    ДРАКУЛА: Як бачиш. Якщо, звичайно, вона тебе не чатувала.
    ЧОЛОВІК: Мене, ні.
    ДРАКУЛА: Можливо.
    ЧОЛОВІК: Чому відмовив жінці?
    ДРАКУЛА: Сам знаєш.
    ЧОЛОВІК: А пояснювати, що ти не вампір і тебе інша сила тут тримає.
    ДРАКУЛА: Вважав у цих обставинах це недоречним.
    ЧОЛОВІК: Лишити там їх битись...
    ДРАКУЛА: Це вже твій клопіт. Що там було?
    ЧОЛОВІК: Після того, як ти втік.
    ДРАКУЛА: Не хотів заважати, і спекатись мені Докійки було треба.
    ЧОЛОВІК: Вони за мене бились.
    ДРАКУЛА: Що я бачу? Ти з цього задоволений. Що жінки через тебе чубились?
    ЧОЛОВІК: Інна боролася за мене, ти розумієш.
    ДРАКУЛА: Я розумію. Ти бійку припинив?
    ЧОЛОВІК: Не одразу.
    ДРАКУЛА: І після цього мене хтось садистом називає.
    ЧОЛОВІК: Я не отримував від цього насолоду.
    ДРАКУЛА: Тобі так і повірив.
    ЧОЛОВІК: Дійсно. Просто не одразу зміг вилізти я з шафи.
    ДРАКУЛА: Це вже кумедно.
    ЧОЛОВІК: Навпаки. Коли ти сказав закрити шафу, я занадто міцно закрив її зсередини. Трохи часу потрібно було, щоб вилізти.
    ДРАКУЛА: Але ж ти бійку припинив?
    ЧОЛОВІК: Скоріше, відтягнув одну від одної.
    ДРАКУЛА: And the Oscar goes to...
    ЧОЛОВІК: Що?
    ДРАКУЛА: Питаю, хто переміг.
    ЧОЛОВІК: Лариса, вона коли побачила, що я ховався, то отримав. Сказала, що не хоче мене бачити. Що я тварина і я заслуговую на Інну.
    ДРАКУЛА: Та ти ж в помаді. Вона змінила думку?
    ЧОЛОВІК: Ні, хряснула дверями і пішла.
    ДРАКУЛА: Тоді, Інна?
    ЧОЛОВІК: Так. Я знов став для неї героєм. І тільки коли вона заснула. Потім... Тоді я пішов тебе шукати. Так і думав, що тут.
    ДРАКУЛА: Навіщо мене шукати?
    ЧОЛОВІК: Подякувати.
    ДРАКУЛА: За що?
    ЧОЛОВІК: В мене знов в сім”ї все добре.
    ДРАКУЛА: За тебе радий. Вибач, це не моя справа, але з такою родиною щось треба робити. Можливо вам з психологом треба порозмовляти. Ці відносини не здорові, якщо тримаються тільки на таких емоціях.

    sadist-offer-me-advice

    ЧОЛОВІК: Садист мені поради дає.
    ДРАКУЛА: Тільки но ти готовий був мені віддячити.
    ЧОЛОВІК: Я все розумію. Вибач. Дякую. Але ж ти був садистом? Хіба тобі не соромно. Тебе лякалась вся Європа.
    ДРАКУЛА: Я боровся за свої володіння.
    ЧОЛОВІК: Знищуючи всіх навколо. А ці тортури?
    ДРАКУЛА: Тут немає виправдань з погляду гуманізму.
    ЧОЛОВІК: Ти визнаєш!
    ДРАКУЛА: Звичайно, тільки ім”ям Христа я не прикривав свої діла.
    ЧОЛОВІК: Що ти верзеш!
    ДРАКУЛА: Всі пам”ятають тільки Влада Цепеша, мати якого народила в Сігішоарі.
    ЧОЛОВІК: Після твоїх справ, чи можна тебе забути.
    ДРАКУЛА: Я не виправдовуюсь. Але робив не тільки сам. Мені допомогали помічники.
    ЧОЛОВІК: Ти їм наказував!
    ДРАКУЛА: Мені набридло виправдовуватись. Тим більш, перед тобою.
    ЧОЛОВІК: А перед собою?
    ДРАКУЛА: Моє сумління то є чорна таїна. Просто я став уособленням страху. Не був би я, був би інший.
    ЧОЛОВІК: Брехня.
    ДРАКУЛА: Ні. Коли писали про те, який жорстокий, про себе забували.
    ЧОЛОВІК: З ким ти себе порівнюєш?
    ДРАКУЛА: Забув що в ті часи лютувала інквізиція в Європі. Тортури, вогнища і це не заради спокою в державі. Як я робив.
    ЧОЛОВІК: Кожний садист має виправдання.
    ДРАКУЛА: Я був політиком.
    ЧОЛОВІК: Ні, ти був просто вбивцею і зараз тобі б це не зійшло.
    ДРАКУЛА: Ти впевнений? (Починає голосно реготати).

    dracula-starts-to-laught

    ЧОЛОВІК: Тобі ще смішно, ах ти падлюка.
    ДРАКУЛА: Спокійно. Я здивований, що ти такий наївний. Те, що я робив ніколи не припинялось у світі й до сьогодні.
    ЧОЛОВІК: Це маячня.
    ДРАКУЛА: Ні, так робить кожний володар.
    ЧОЛОВІК: Брехня. Зараз все цивілізовано.
    ДРАКУЛА: Невже? Те, що немає тіл вздовж дороги на колах, не значить, що держава менше мертвих потребує.
    ЧОЛОВІК: Ти... ти... Ти з глузду від крові з”їхав.
    ДРАКУЛА: А війни? Мирний контингент для врегулювання, чого... Жінки, діти, вони вмирають і не завжди знущання краще від моїх чи жертв, які робила інквізиція.
    ЧОЛОВІК: Не може бути.
    ДРАКУЛА: Ти на світанку над цим подумай.
    ЧОЛОВІК: Але ж вони з іншою метою?
    ДРАКУЛА: Заради миру завжди голови рубають.
    ЧОЛОВІК: Чому мені таке говориш?
    ДРАКУЛА: Так вийшло, що з 1897 року я став втіленням зла. Один, єдиний, найстрашніший. Ще трохи й Аїда заміню я на троні. Тільки для цього якось доведеться все ж вмерти. Але володарі завжди такі. Я через чотириста років став найлихішим. Не знаю, хто з твоїх сучасників гуманних займе моє місце через двісті років.
    ЧОЛОВІК: Мені лячно.
    ДРАКУЛА: Від мене?
    ЧОЛОВІК: Ні, до тебе звик вже. Від того, що в житті не змінюється нічого.
    ДРАКУЛА: Не згідний. Інколи достатньо і замислитись. А потім зміниться усе. Як в тебе, одна ніч поставила все на місця.
    ЧОЛОВІК: Дійсно.
    ДРАКУЛА: Зробив миттєво вибір, обрав, що до вподоби.
    ЧОЛОВІК: Так. Люблю її й досі. Інну.
    ДРАКУЛА: Ось бачиш. Через що пройшов, щоб побачити те, що і так було всім зрозуміло.
    ЧОЛОВІК: А твоя слава?
    ДРАКУЛА: Хотів би щоб був осторогою для інших. Не завжди, що робиться заради держави оцінюється її мешканцями як добро. А я перетворився на комерційний проект. Майже дитяча м"яка іграшка, для діточок, що сплять при світлі.
    ЧОЛОВІК: Ти думаєш щось зміниться?
    ДРАКУЛА: Напевно, коли зникне зі страху насолода.
    ЧОЛОВІК: А чому вподобав Львів?
    ДРАКУЛА: Львів, до чого тут взагалі Львів?
    ЧОЛОВІК: Ти ж надав Львову привілей.
    ДРАКУЛА: Це бздури.
    ЧОЛОВІК: Та всі кажуть про Влада Дракулу, що торгував зі Львовом.
    ДРАКУЛА: Це просто неуважність. Ось як звати твого батька?
    ЧОЛОВІК: Миколою.
    ДРАКУЛА: І тебе так само. Ви ж різні люди?
    ЧОЛОВІК: Так, я Микола Миколайович, він Микола Іванович.
    ДРАКУЛА: Ми з батьком теж були різними людьми. Та розумієш, для туристів краще, коли підписував усе Дракула, тобто Цепеш, я. І що в моїх печатках була кров людська.
    ЧОЛОВІК: Це правда?
    ДРАКУЛА: Звичайно, ні. Я тільки зараз вигадав усе, а ти повірив.
    ЧОЛОВІК: Добре, дякую, таке щастя, що тебе зустрів. Життя налагоджується. Правда я не знаю, чи надовго...
    ДРАКУЛА: Добре, що до тебе прийшов тоді. Та час вже нам розходитись.
    ЧОЛОВІК: Ну що, замовляти срібну кулю?
    ДРАКУЛА: Знаєш, в мене не все так погано. Сторіччя потерплю.
    ЧОЛОВІК: А мені що робити?
    ДРАКУЛА: Мене можна легко знайти. Хочеш, станеш одним з нас. Може і дійсно в мені якась вампірська сила є. Спробувати можна. Хочеш, вкушу дружину твою.
    ЧОЛОВІК: Щоб вона жила вічно!
    ДРАКУЛА: Можна і без цього. Просто вкушу і все. Ніяка прокуратура нічого не доведе.
    ЧОЛОВІК: Я не знаю.
    ДРАКУЛА: Завжди є вихід ...і ті, яким гірше, ніж тобі.

    dracula-miles-and-goes-away

    Дракула посміхається, виходить.

    ЗАВІСА.

    Грудень 2011 — лютий 2012


    Адреса: aksioma@neonet.ua

    Головна.

    Передрук матеріалів забороняється.
    Copyright © 2003-2016. All rights reserved